Глава 38

Вардос кивнув і сказав:

— Може. І це сталося. З того часу я ненавиджу три речі: Поглинач, прибульців і себе за це жахливе злодіяння. Краще б ми зіткнулися, якщо на те була воля долі, ніж жити далі з таким тягарем. Ти уяви, ціла цивілізація, яка росла й розвивалася тисячоліттями, була знищена за годину. Ось так просто. Пуф, і немає й сліду від цілої планети. Я ніколи собі цього не пробачу!

З очей Кісеї потекли сльози. Вона промовила:

— Любий мій, коханий. Ти ж не винен. Ти ж такий хороший і добрий, як таке могло з тобою статися? — і вона притулилася до нього губами, передаючи через поцілунок усю силу розуміння. Вона всіляко хотіла розділити з ним його біль, але не знала, як такий кошмар можна було нести все життя й при цьому стати таким чудовим альманіфікарцем, як Вардос. Вона трохи відсторонилася від нього й промовила: — Я хочу познайомитися з твоєю родиною. Я поводитимуся так, що сподобаюся їм!

Такого Вардос не очікував і усміхнувся, дивлячись на Кісею. Вона тут же запитала:

— Занадто швидко, так? Вибач, я не знаю, чому так сказала. Точніше, знаю, але якщо це занадто швидко... Вибач. Вардос ніжно усміхнувся, вдивляючись у прекрасне обличчя Кісеї, переповнене такою широкою гамою почуттів, і сказав:

— Ти неперевершена. І ні, це не занадто швидко. Я думаю, мої родичі будуть раді з тобою познайомитися.

Кісея радісно, по-дитячому усміхнулася у відповідь і сказала:

— Просто я сирота. Мені завжди були цікаві сім'ї та взаємини в них. А зараз мені так хочеться побачити твою сім'ю й сподобатися їм. Дуже цього хочу. Насправді це дуже давня моя мрія — познайомитися з родиною коханого чоловіка.

Вардос, усміхаючись, хотів їй відповісти, проте в двері кімнати сенсу неголосно постукали. Такого Вардос ніяк не очікував. Він не міг зрозуміти, як таке може бути. Можна було подумати, що йому здалося, але Кісея теж чула три неквапливих стуки. Вона запитально подивилася на Вардоса. Той з нерозумінням знизав плечима й, без бажання відсторонившись від Кісеї, наблизився до дверей. Біля них гравітаційне поле спотворювалося менше, й він прийняв горизонтальне положення. Не поспішаючи відчиняти кімнату сенсу, Вардос намагався побачити, хто може бути за дверима. Кісея, погладжуючи Такліка, спостерігала за Вардосом.

Раптом у кімнату сенсу влетіли бризки синьої крові, що згорнулися кульками. Вона побачила, як зі спини Вардоса, ближче до правого плеча, вийшло довге чорне лезо клинка. Вардос дико захрипів і впав на коліна. Кісея дико закричала. Несподівано гравітація знову з'явилася в кімнаті. Кісея, як і кров Вардоса, впали на підлогу. Кісея, продовжуючи кричати, відповзла до дальньої стіни, не відриваючи широко розплющених очей від безпорадно крекчучого Вардоса, який, стоячи на колінах, вперся правим плечем у стіну.

Двері до кімнати сенсу різко розчинилися, й Кісея побачила високого худорлявого красера в сріблястих обладунках, що покривали все тіло, крім голови. На поясі з лівого боку розміщувалися оздоблені довгі піхви. З правого — якийсь пристрій, що був схожий на вогнепальну зброю красерів. На голові красера красувався абсолютно безглуздий головний убір — високий пошарпаний вицвілий казанок. На маленькому оці красувався в позолоченому обрамленні монокль. Підборіддя прикрашала або навіть псувала рідка сива борідка. Красер зняв казанок і, зробивши реверанс, заговорив хрипким голосом альманіфікарською без акценту: — Дозвольте відрекомендуватися, держпрод майже мертвий Вардос, — я ліве крило особистої охорони Оракула. Непереможний боєць на мечах — Ініс Вракс. О, дозвольте привітатися й з вами!

Ініс переступив через Вардоса, як через перешкоду, і знову зробивши реверанс казанком, єхидно посміхаючись, сказав:

— Вітаю й вас, міс галактична повіє. Ваші крики — ніщо, порівняно з тим, як ви кричатимете, коли ми з вами приступимо до втіх. Я поки слухав, як ви тут цвірінькаєте, відчув жахливе бажання злягатися. І ви, пані повіє, чудово підходите для цієї ролі. Але не хвилюйтеся так сильно. Довго ви кричати не будете. Коли наше злиття добігатиме кінця, я відріжу вашу прекрасну голівку.

Красер підкріпив свої слова задоволеним смішком. І тут же продовжив:

— Однак я ще відчув легкий голод і все думав, чим би його наситити. І я думаю, ось ця маленька безпорадна тварюка, яку ви тримаєте в руках, пані повіє, чудово підійде! Але це все потім. На десерт. Спочатку я поясню пану вмираючому Вардосу — один момент!

Красер розвернувся до Вардоса й, важко ляснувши кілька разів того по голові рукою в латній рукавиці, сказав:

— Хочу втовкмачити у вашу тупу голову, містер мертвий Вардос, що красерів чіпати не варто було. Все, що зараз відбуватиметься в цих апартаментах, — це помста за арешт Оракула. Ви, альманіфікарці, просто корисний товар, що оновлюється після кожного вашого кінця світу, й більше ніщо насправді. Вас терплять і влаштовують цирк перед вами всі інші світи, щоб ви навіть не запідозрили, що ви один із галактичних товарів! Хоча, якщо взяти по великому рахунку, ви й так усі мертві, недовго вже залишилося. Потім знову переродитесь разом із вашим смердючим богом, і знову вас можна буде використовувати. Оракул знав, коли потрібно йти з вашого світку й коли повертатися. А тепер ви його заарештували, й мені доведеться набагато раніше покинути цей світок. Але перед цим я помщуся вам, а точніше, дам урок витратному матеріалу, що з ним буде, якщо він поводиться некоректно!

Красер знову повернувся до Кісеї й, задоволено посміхаючись, сказав: