Глава 30

Вона тремтячим від хвилювання голосом звернулася до нього:

— Любий? Що з тобою? Поклади кристалик на тацю, будь ласка.

Від знову почутого прохання очі Сануса розплющилися ще ширше. Він відчув, що Арніса усвідомила, що в нього немає кристала, але ще не хоче в це повірити. Він відчував, як у кімнаті наростає напруга. Він, не піднімаючи очей, відчував, як Арніса свердлить його поглядом, все більше й більше закипаючи.

Гнів із новою силою став виникати й у Санусі. Безглузде вигадане свято є причиною стількох мук! Що за нісенітниця така! День одруження він не забуває ніколи! Все інше — дрібниці! Взагалі вона могла своє дурне свято відзначати зі своєю ріднею, навіщо вічно робити його винним у тому, що він не хоче дотримуватися чужих йому речей?

Вони мовчали, музика грала, і напруга зростала. Арніса не могла повірити, що Санус не приніс кристал. Він же сам минулого разу благав її залишитися. На колінах обіцяв, що більше ніколи не забуде важливої для неї події. Обіцяв, що вона важливіша для нього, ніж робота. А виходить, він забув! Забув! Їй стало так боляче всередині від його брехні та безвідповідальності, що перехопило подих і сльози виступили на очах. Вона здавленим плаксивим голосом запитала його:

— Ти що, не приніс Тіло Бога?

Санус промовчав у відповідь. Та й що тут відповісти? Відповідь і так очевидна. Знову падати на коліна й благати пробачення? Досить! У нього теж гордість є! І яка гучна назва — Тіло Бога — для якогось шматка кристала!

Арніса чудово розуміла причину мовчання її чоловіка. Тепер зрозуміло, чому він так стояв. Він не загадковий — він знову… ЗАБУВ! А коли забувають? Коли ти байдужа! Він звик до неї як до речі! Вона як особистість зі своїми бажаннями та внутрішнім світом нічого для нього не значить. Їхня кімната сенсу відвідується вкрай рідко. Найчастіше лише по святах! У всіх знайомих уже по кілька дітей, а в них відвідування кімнати все рідше й рідше. Так нечесно. Нечесно!

Губи її затремтіли від сильної образи, що сковувала грудну клітку. Сльози покотилися по її щоках, і вона знову здавленим голосом звернулася до чоловіка:

— Санусе, де Тіло Бога?

Санус мовчав. Арніса, схлипуючи, знову запитала:

— Де Тіло Бога? Ти не приніс його?

Санус лише повів очима вбік. Арніса, роняючи сльози на підлогу, знову глухо запитала:

— Ти не приніс Тіло Бога?

Санус лише ковтнув і знову промовчав. Арніса не могла повірити в це. Він же чудово знав, наскільки ця подія важлива для неї. Вона, можна сказати, все життя на неї чекала. Вона відмовилася від колективної хмари зі своїми рідними та друзями на горі Хунтос заради нього. Він же сам говорив про те, що не буде йому більше прощення, якщо забуде цього разу.

Арніса плакала, дивлячись на Сануса, а музика заповнювала кімнату ліричними мотивами. Здавалося, що через сльози Арніси напруга дещо спала. Але ось вона поставила чергове запитання:

— Значить, ти забув?

Санус знав свою дружину і в радості, і в істериці. Він вловив у її голосі те невловиме, що для незнайомця залишилося б непоміченим. Те, після чого починається емоційна буря. Він відчув це так явно й захвилювався до такої міри, що його навіть почало нудити. Він відчув вибух до того, як він ще стався. Однак він чудово знає, що буде далі. Вони обоє темпераментні й не стримані у своїх емоціях та словах. А такий привід, який випав сьогодні, — природно, буде причиною мегаскандалу!

Тільки він це все за секунду передумав і відчув, як вибух і стався. Образа Арніси миттєво перетворилася на біль і гнів на Сануса. Він зіпсував їй найзначнішу подію в її житті! Що він за сволота така! І Арніса схопилася зі свого місця, перекинувши стілець, і закричала:

— Значить, ти забув!?!? ТАК?!

Санус чомусь завжди спочатку побоювався, ні, навіть боявся криків Арніси, а потім, коли він зривався сам, — цей крик заводив його ще більше. Але поки він ще не став кричати у відповідь, страх перед негативними емоціями Арніси змусив його втягнути голову в плечі й опустити погляд широко розплющених очей на підлогу. Арніса вперлася руками в стіл і знову гнівно звернулася до Сануса, але вже не так голосно:

— Ти що, справді забув його купити? Чи забув його на роботі?

Їй раптом спала на думку ідея, що не все ще втрачено. Що він забув кристал на роботі, а зараз не знає, як викрутитися із ситуації. Зараз він скаже, що забув на роботі, повернеться за ним, вони помиряться, і все буде добре. Але Санус мовчав. Арніса не могла витримати цього гнітючого мовчання з його боку. Воно пригнічувало її. Почекавши деякий час, протягом якого можна було почути відповідь, від Сануса вона отримала лише мовчання. Це розлютило її. Вона ляснула долонями по столу й вигукнула:

— Та що ж ти все мовчиш?! Що ж із тобою таке?!!? Тобі начхати на мене зовсім?!?!

Санус відчував, що ось-ось він сам зірветься й відповісти їй, і тоді… Арніса більше не могла витримувати знущального мовчання. Губи її скривилися й тремтіли. Вона готова була розридатися. Арніса різким рухом скинула на підлогу найближчу миску з кристалами й закричала:

— Що ж ти робиш зі мною?! За що ти так знущаєшся?! — і, закривши руками обличчя, заридала.

Це було останньою краплею для Сануса. Він не витримав, схопився сам і вигукнув: