Глава 24

Цей красер також став впадати в непритомність від ударів і падати на першого. Однак Вардос щосили штовхнув його ногою в груди, і той, підкинувши руки, немов лялька, врізався у своїх побратимів. Вардос тим часом знову зробив черговий стрибок до красерів і опинився впритул до ще двох. На одному була броня, на другому був одягнений лише броньований шолом і звичайний одяг. Красери злобно кричали, а Вардос почав їх бити. Схопивши за потилицю красера в шоломі, він завдав йому удару в ділянку паху. Це змусило його зігнутися, і Вардос силою направив його голову в шоломі назустріч голові красера в броні. І вони зустрілися з хрустким ляпасом.

Красер у броні впустив зброю і, схопившись за обличчя, з криком сперся об стіну. А Вардос же намацав кріплення шолома й, відстебнувши їх, зірвав шолом з голови красера, ударом коліна відправивши того вниз сходами. Красер, що кричав біля стіни, чомусь викликав велику відразу у Вардоса, і він без жалю завдав йому удару шоломом знизу вгору в голову. Руки, як і голова красера, підкинулися від удару, а сам він замовк і став осідати біля стіни.

Знизу почулися люті крики красера, що скотився сходами. Вардос розвернувся до нього. Той підняв зброю й спробував прицілитися. Вардос із силою запустив у нього шолом, маючи намір влучити в голову. Звісно, шолом влучив туди, куди було намічено. Красер вистрілив кудись у сходинки й, кинувши зброю, мовчки схопився за голову. Його руки й обличчя залила коричнева кров, і він неквапливо, немов тримав у руках щось крихке, присів на сходинки, спершись спиною об стіну.

Ззаду Вардоса з дверей вискочив ще один красер із ножем у руках і одразу атакував його. Вардос перехопив його руку своєю лівою рукою, відвівши її вбік, і завдав правою ногою різкого удару тому в голову. Ноги красера стали тремтіти в колінах, і він став присідати. Вардос підхопив падаючого красера й, крутнувши через себе, кинув униз на сходи. Той безформною купою покотився вниз.

У цей момент у дверному отворі з'явився ще один красер. Вардос зробив різкий оберт навколо себе й ударив двері. Вони різко захлопнулися, вдаривши красера по обличчя, й трішки відчинилися. Вардос розчинив їх і, схопивши приголомшеного красера за плечі, втягнув його й кинув у стіну. Схопив за потилицю і кілька разів ударив того обличчям об стіну. Вона забризкала коричневою кров'ю.

Не встиг Вардос розвернутися, як відчув, що його ззаду обхопили, затиснувши й знерухомивши руки. Вардос уперся ногами в стіну й різко відштовхнувся. Він разом із красером, який його тримав, винесли двері й упали на підлогу. Вардос різко смикнув головою назад, ударивши красера потилицею в обличчя. Хватка не ослабла. Він ще раз ударив і ще. Красер, який його тримав, захрипів і розчепив руки. Вардос ще раз ударив його головою й підскочив. Схопив сусідні двері й завдав кілька ударів плазом по красеру, що лежав, кинув двері вбік і обернувся.

Він побачив велику кімнату з перекинутими столами та стільцями. З широких вибитих вікон стирчали три станкові знаряддя. У дальньому кінці кімнати красери копняками піднімали заручників і заштовхували їх у дальній дверний отвір. Толеро ніде не було видно. Вардос дивився, з якого боку краще сховатися, щоб спостерігати за красерами, і тут серед заручників він побачив її! Кісею, смикнувши за волосся, грубо підняли з підлоги. Вона чинила опір і кричала.

Тут із дверного отвору, що вів на ще одні службові сходи, вийшов високий красер у довгому одязі червоного та синього кольорів із довгою масивною палицею в руках і попрямував прямо до Кісеї. Він про щось її запитав, але вона лише мовчки на нього дивилася. Вардос бачив, як тремтить чи то від образи, чи то від страху її нижня щелепа. Красер гнівно скривився й, схопивши Кісею за волосся, потягнув за собою. Очі Вардоса широко розкрилися від гніву. Він скрипнув зубами. Цього довгого він точно прикінчить!

Вардос рушив уперед, незважаючи на небезпеку. І… І тут його схопили за комір і різко відтягнули назад. Ривок був такої сили, що Вардос упав на спину й проїхався по підлозі. І коли падав, Вардос почув рівномірний, глибокий і водночас жахливий голос красера чистою альманіфікарською мовою:

— Зачекай трохи. Ти зі мною ще не поговорив, щоб іти далі, — Вардос підскочив і побачив перед собою високого, надзвичайно кремезного красера в посиленій броні з великим знаряддям за спиною.

Вардос побачив, як йому на допомогу стали поспішати інші красери. Вардос став хаотично перебирати в голові варіанти втечі. Однак нічого кращого, ніж застрибнути на станкове знаряддя й, розгойдуючись на ньому, знову потрапити на поверх нижче, не придумалося. Великий красер тим часом підняв ліву руку й вигукнув:

— Усім стояти! Мені не потрібна допомога. Вирушайте захищати Оракула. Я скоро повернуся, — Вардос звернувся до красера:

— Ти краще розумієш обстановку, ніж твої підручні, тому послухай мене уважно. Те, що ви тут накоїли, не зійде вам з рук безкарно. Зупинись, поки не пізно. Ти нападаєш на комісара міста Альманіфікарту. Тепер ти розумієш, хто я? Розумієш, які наслідки будуть? — Красер голосно засміявся, не поспішаючи зняв шолом і відповів:

— Я чудово знаю, хто ти. Я відчув тебе одразу. Ти лицар свого народу, і це найголовніше. Ти сильніший за багатьох своїх і моїх родичів. Я сподівався, що ти не загинеш до того, як ми з тобою зустрінемося. Оракул передбачив мені, що сьогодні я зустрінуся зі своїм найвеличнішим суперником. І ось ти переді мною! — Обличчя цього красера прикрашав візерунок майстерного татуювання червоного кольору, що обвивав око й спускався вниз по шиї. Він оцінювально й зверхньо розглядав Вардоса пронизливим поглядом, то опускаючи, то піднімаючи своє єдине око кольору синього льоду. Потім він усміхнувся й сказав тоном, у якому відчувалася непохитність до будь-яких ситуацій і викликів долі: