Глава 23

Знову за спиною зі сфери почувся наказ Евдіка:

— Комісариии! До штурму!

Лодії немов чекали цього наказу. Вони здригнулися й, злегка нахилившись, помчали назустріч будівлі. Вардос міцно тримався за борт, але Толеро все одно закричав:

— Тримайся! Зіткнення може бути жорстким!

Важкі знаряддя Красерів прострілювали наскрізь лодії комісарів, розтрощуючи їх на друзки. Вже не одна з них разом з екіпажем летіла палаюча вниз. Інші, димлячи, врізалися в будівлю поверхами нижче. Лодія, в якій знаходився Вардос, майже вже досягла будівлі, коли два стволи жахливого знаряддя різко розвернулися в їхній бік. Вардос встиг тільки закричати:

— Толеро!

Той, жахливо скривившись, спробував підняти лодю вище, але було вже пізно. Фатальний гуркіт знаряддя заповнив увесь простір. Вардос машинально притиснувся до борту. Він бачив, як обшивку лодії з гучним тріском розриває на шматки. Дрібні осколки впилися йому в обличчя та тіло. Гарячий заряд знаряддя пролетів біля самого лиця. Він встиг побачити, як Толеро якось неприродно підстрибнув. Вардос подумав, що його поранило зарядом.

Те, що залишилося від лодії, нахилилося на лівий борт і з гулом полетіло під знаряддя поверхом нижче. Удар був сильний і невдалий. Вардосу сильно забило руку, скло розбитого вікна порізало тіло та обличчя. До того ж його викинуло з розірваної лодії. Він полетів у найближчу стіну. Все навколо було охоплено чорним пилом, і видимість була обмежена. Він спробував піднятися, щоб допомогти Толеро, якщо той ще живий, і в цей момент у розбите вікно влетіла куля з димовою суспензією й вибухнула прямо біля його ніг, обдавши ударною хвилею та липким чорним пилом з ніг до голови. Вардос знову вдарився об стіну й осів, майже знепритомнівши…

Зі стану непритомності Вардос виринув різко, немов із води, і поринув у відчуття болю та всеосяжного хаосу. Звідусіль було чути оглушливі постріли знарядь та тріскотіння ручної зброї Красерів. Поверхом вище, крізь розбите вікно, лунали люті крики Красерів та поодинокі команди комісарів, яким вдалося прорватися до будівлі. Увесь простір був заповнений чорним пилом, крізь який нічого не було видно. Тіло ломило й подавало сигнали про численні порізи.

Вардос, крекчучи й спираючись об стіну, піднявся й потягнувся за Емом. Пальці намацали на поясі перебитий навпіл корпус зброї. Прокляття! Ось він, суттєвий мінус цієї зброї — крихкість. З метою поліпшення точності стрільби інженери помістили пуско-зарядний механізм у легкий, але, як виявилося, ламкий корпус. Але найнеприємніше в цьому те, що всі знали про цей недолік, проте рапортів писали мало, проклинаючи все тільки тоді, коли траплялося непередбачене. Ось як зараз. Вардос неодноразово збирався написати рапорт, але все відкладав цю справу в довгу шухляду. І ось тепер він стояв і проклинав усе на чому світ стоїть.

Зверху, прямо над розбитим вікном, почулися крики лютої суперечки. Вардос впізнав цей голос — це кричав Толеро. Він кричав мовою Красерів. Звідки він знав цю мову? Чи у Вардоса пошкодилася свідомість від катастрофи? Він обережно наближався до місця, звідки доносилися крики. У цьому місці суспензія рідшала, і Вардос побачив зруйноване вікно від удару в нього розплющеної лодії, яка невідомим дивом застрягла в стіні будівлі й майже вся стирчала назовні. Вардос чув, як Толеро прямо над ним емоційно доводить щось кільком красерам. Вардос наблизився до краю й обережно виглянув. І застав саме той момент, коли суперечка досягла своєї кульмінації та переросла в зіткнення.

Вардос побачив, як Толеро бореться одразу з двома красерами біля самого краю розбитого вікна, з якого стирчить знаряддя. Одного він силою штовхнув у віконний отвір, але той незграбно втримався за масивне знаряддя, упустивши свою зброю, і, гарчачи, заскочив назад у будівлю. Потім почувся звук пострілів. Вардос чітко побачив, як смикнувся Толеро, немов його поранили. Потім майнув приклад зброї, і Толеро повалився на підлогу. З вікна стало видно його ногу, а потім тіло втягнули всередину. Вардос злякався, що його вбили, і скрикнув:

— Толеро! Толеро, я тут унизу! Тримайся!

Зверху знову почувся гнівний крик Толеро, шум боротьби й знову постріли. З вікна висунувся красер із перекошеним від люті обличчям і відкрив вогонь по Вардосу. Той відскочив назад. Прокляття! Чому він не написав рапорт про посилення корпусу Ема? Зараз би ліквідував цю красерівську потвору одним пострілом. Вардос вирішив, що слід покинути це приміщення й просуватися вище. Можливо, Толеро ще живий. Є шанс, що він зустрінеться з іншими комісарами. До того ж красери знають про його місцеперебування й можуть спробувати знищити.

Вардос прикинув у думці, де можуть бути сходи нагору. У подібних будівлях вони мають знаходитися ближче до середини. Якраз там, де суспензія огортає все. Ну що ж, шукатиме двері навпомацки. Він, шкутильгаючи, рушив у потрібному напрямку. Він уперся в стіну й став шукати двері. І він намацав їх. Тієї ж миті вони різко відчинилися, і в темряву ввалилося троє красерів. Один із них лобом врізався в обличчя Вардосу. Вони стали злісно кричати своєю мовою, намагаючись схопити Вардоса. Почалася сліпа сутичка, бо ніхто з чотирьох нічого не бачив.

Вардос кректів і пихтів, навпомацки викручуючи руки й відводячи стволи зброї вбік. Його обхопили за пояс, намагаючись перекинути, але Вардос міцно вхопився за одного із суперників, і кидок не вдався. Вардос провів серію потужних ударів по сусідньому тілу противника. У цей момент його вкусили за підборіддя. Вардос закричав від несподіванки. У спину почали гатити. Він розвернувся, і його рука зіткнулася з головою красера. Вардос схопив його за підборіддя й смикнув униз, іншою рукою завдав удару, і щелепа зламалася в кількох місцях.