Глава 7

Ці добрі та чемні на вигляд прибульці були одними з перших, хто встановив контакт з Альманіфікарту, містом-на-спіралі. Вони завжди допомагали й підтримували альманіфікарців, і ніколи їх не звинувачували у великих порушеннях міжпросторового кодексу. До сьогоднішнього дня! Вардос мав при собі низку доказів і свідків злочинів злочинної групи з представників цієї раси. Він звинувачував їх у незаконному вилученні органів у громадян Альманіфікарту. Усім відомо, що багато їхніх внутрішніх органів мають властивість до підвищеної регенерації, причому в будь-якому організмі, без відторгнення тканин. Коли прибульці дізналися про це, вони стали всіляко, легально й нелегально, здобувати нутрощі альманіфікарців для своїх досліджень.

Був заснований Єдиний добровольчий хірургічний центр, у якому будь-який охочий альманіфікартовець міг віддати частину своїх органів і крові за певну кількість благ. І багато хто пішов і віддавав свої органи. Були випадки, коли доходили до такого фанатизму, що справа мало не закінчувалася летальним наслідком. Але в будь-якому разі — це було легально й законно. Однак так влаштований Всесвіт, що у медалі завжди є зворотний бік. Цей центр обріс купою незаконних організацій, які всілякими правдами й неправдами заманювали до себе альманіфікарців і видаляли в них органи без дотримання необхідних хірургічних норм. Звичайно, летальних наслідків не фіксувалося, однак значне погіршення здоров'я було очевидним. Такі конторки закривали одну за одною, притягуючи до відповідальності однаково як місцевих, так і прибульців.

Вардос із Толеро накривали кілька таких кубел, але великого розголосу це не отримувало, оскільки громадськістю це за злочин не сприймалося. Однак одна подія все змінила. До комісаріату, де працював Вардос, надійшла заява про оскаженілу громадянку Альманіфікарту, яка відкрила стрілянину по прибульцях з вікна своїх апартаментів з вимогою поговорити з кимось, хто ненавидить прибульців. Вардос без зволікань вирушив на переговори зі стрільцем.

Прибувши на місце, Вардос став свідком прицільних пострілів з їхнього великокаліберного станкового енерготона Емельтуса по суднах, човнах і будинках, де з'являлися постаті прибульців. Так само з вікна летіли частіші розряди одноручного Ема, найімовірніше військової модифікації, по піших прибульцях, які ще не встигли сховатися. Вардос через гучномовець перекинувся кількома словами зі стрільчинею. Вона дозволила йому увійти до апартаментів, але без зброї. Так і сталося.

В апартаментах Вардос застав прекрасну представницю Альманіфікарту, проте всю розпатлану й напівоголену. В руках у неї був одноручний Ем, як і передбачав Вардос, військової моделі — довший порівняно з комісарським. Вона розповіла Вардосу жахливу історію. Вона сказала, що насправді вона не жіночої статі, а чоловічої, і звуть її не Аарі Мульвін, а Трінт Корінс — колишній військовий, який пішов у відставку.

Чому він став жіночої статі? Тому що мерзенні прибульці вчинили з ним щось жахливе. Вони повністю позбавили його власного тіла й поселили в це, штучно створене. У нього від минулого тіла залишилися тільки очі, оскільки вони від народження були схильні до внутрішньої хвороби антирегенерації. А також залишилася частина мозку, яка також була заражена. Усе інше жіноче тіло — це високоякісна підробка. Звучало це фантастично жахливо й неправдоподібно.

Чому ж колишньому військовому зробили тіло дівчини, а не юнака? Тому що, коли він приходив до мерзенних прибульців лікувати очі, то розкрив, ніби жартома, свої приховані бажання перед ними. Він зізнався, що вважає раєм життя в тілі юної діви з безтурботними думками й вітряною свідомістю. Останнє, що він пам'ятав перед тим, як почалася операція — це дивне запитання прибульця: «Що б Ви віддали, щоб потрапити до раю?». І він безтурботно відповів, вважаючи запитання жартівливим: «Усе!» — і відключився. А прокинувся він уже в тілі цієї дівчини, в обіймах якогось високого прибульця.

Він відчув жах і гнів, тому на місці вбив прибульця голими руками. Потім він зрозумів, що тіло, в якому він перебуває — штучне. Як це довести — він не знав, просто відчував зсередини, що тільки очі й трохи мозку — це все, що від нього залишилося. І найжахливіше — він не міг згадати, які саме прибульці зіграли з ним такий жахливий жарт. Однак найгірше було в тому, що свідомість цієї штучної діви намагалася знову взяти над ним контроль. Це зводило з розуму. Він вирушив до свого іменного складу й, узявши зброю, вирішив убити якомога більше прибульців, а після — покінчити з собою.

Коли викладалася ця холодна розповідь, що проймала до глибини душі, над вікном на кілька секунд завис невеликий корабель прибульців. Дівчина закричала й стала дряпати собі обличчя. Вона заволала: «Вони вирішили взяти повний контроль!» — і кинулася до станкового Ема, роблячи численні постріли. Перш ніж Вардос встиг її знешкодити, вона з криком: «Мені не врятуватися!» — викинулася з вікна.

Вардос почав розслідування цієї дивної справи. Щось йому підказувало, що він почув не марення божевільної, а жахливу драматичну історію. Одразу після того, як він почав розслідування, цю справу всіляко намагалися гальмувати. Однак Вардос був незламний у пошуках істини. Він сам, із Толеро, а потім з оперативною групою здійснили низку облав і зломів у приміщеннях і космічних кораблях. Знайшов обладнання, прибульців і голозвіти про незаконні операції. Знайшов постраждалих від рук інопланетних мерзотників, у яких також була замінена більша частина тіла на штучну. А коли прийшов аналіз тіла дівчини, що викинулася, про те, що дев'яносто відсотків клітин в її організмі є штучного походження, крім очей і невеликої ділянки мозку — сталеве коло правосуддя зімкнулося на шиї підозрюваних!