Глава 3

Корабель-куля значно зменшив швидкість і наблизився до грандіозного посадкового майданчика, відполірованого до дзеркального блиску. Над ним зависала, піднімалася й опускалася безліч космічних суден найхимерніших форм. З цих кораблів на майданчик мідними летючими човнами переправлялися екіпажі — такі ж різноманітні й незвичайні, як і їхні судна. Проте ніхто з прибулих за своєю красою та витонченістю не міг зрівнятися з місцевими жителями. Подорожні з трепетом і благоговінням спостерігали за високими білосніжними постатями господарів Смарагдової Спіралі.

Куля, як і багато інших суден, зависла над майданчиком за кілька метрів від поверхні. До неї наблизився човен, але з корабля ніхто не вийшов. Човен зробив кілька кіл навколо сфери й полетів геть.

А під кулею вирувало життя. Місцеві та прибульці снували в усіх напрямках: розмовляли, обіймалися, сідали в човни й вирушали до міста. Куля ж продовжувала висіти, не виявляючи жодного бажання показати тих, хто нею керує. Перехожі минали її, не звертаючи уваги. Аж раптом один із місцевих — у помаранчевому ошатному вбранні з довгими стрічками, що неквапливо розвівалися у просторі, — зупинився. За спиною він мав темно-синє довгасте знаряддя. Цей житель явно вирізнявся з-поміж інших: у його постаті вгадувався воїн.

Він зняв зі спини свій пристрій, злегка зігнутий з одного боку, і перехопив його обома руками. До нього підлетів човен. Воїн спритно скочив на борт, і апарат підняв його впритул до кулі. Деякий час він пильно роздивлявся сферу, а потім упевнено постукав по її поверхні.

У глибині кулі почулося гулке відлуння. Воїн напружився, виставивши зброю перед собою. Тієї ж миті поверхня кулі з глухим стогоном ввалилася всередину, наче миттєва рана, оголюючи безліч судомних нутрощів жахливої форми. Простір пронизав огидний сморід. За частку секунди з отвору на воїна хлюпнула чорна липка плівка, вкривши його голову й ліве плече. Наступної миті бідолаху затягнуло всередину. Він не встиг видати жодного звуку — лише випустив один бойовий заряд.

Яскраво-червона іскра з невеликим хвостом і тонким свистом зрикошетила від сфери, залишивши на ній обпалений чорний слід. Снаряд полетів далі, аж поки не влучив у борт великого пасажирського судна. Іскра пропалила метал, залишивши по собі маленьку дірочку з розжареними краями. Мерзенний отвір у кулі миттєво затягнувся. Корабель-куля так і залишився висіти над майданчиком, ніби нічого жахливого щойно не сталося…