Місто скляних мрій
Пролог
Пістолет випадає з рук хлопця й одразу губиться під важким взуттям військовослужбовців держави. Ті, ніби важкі валуни, що стімко котяться з гори, замикають коло навколо нашого героя. Він стоїть непорушно, намагається вирахувати всі можливі варіанти відходу. Всі, яких не існує у даній ситуації.
- Хлопче, вам не вдасться зараз піти. Краще здайтесь. - почулось десь ззаду. Голос був холодний, чіткий та владний.
На обличчі молодика з’явилось сум’яття, ноги почали помітно тремтіти, а перед очима ніби з’явилась пелена. Йому здавалось, що час зупинився, а навколо замість загону спецпризначенців - чистий хвойний ліс і холодне літнє повітря, що приємно обпікає знесилене від бігу тіло. Після миттєвості шкідливих, оманливих мрій про порятунок, хлопець простягнув руки поперед себе, таким чином здаючись.
Солдат, ім’я якого завтра протягом дня буде лунати по радіо, різко хапає хлопця за руки, заламує їх назад і кидає тіло на землю, сильно притискаючи.
- От і побігали. - тихо промовляє він чи то до себе, чи то до маргінала.
- Сподобалось? - намагаючись наостанок в’їдливо пожартувати промовив герой. Відповідь не змусила себе довго чекати. Солдат ще дужче привалив його своїм тілом до землі, ніби прес. Якби не воля Державця до публічних, показових страт цей загін пристрелив би його ще тут, не бавлячись в лови.
#309 в Фантастика
#45 в Антиутопія
#855 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
