Місто Іровх у вікні

Розділ 1
Все починається з того, що підліток з США, на ім’я Віл, який навчається в університеті на Дослідника, під час пари, знаходить на карті місто Іровх, якого там ніколи не було. Він побачив, що це місто лише в 50 км від його і він вирішив туди поїхати. Але спершу запитав про це містечко в містера Найра, та сказав, що не знає такого міста. Як раз були вихідні, тому Віл вирішив поїхати туди, бо вже має права. 
 

Розділ 2
Рано вранці в Суботу, Віл сідає в авто та їде до міста Іровх. Було ясно під час дороги, але над містом, перед яким, на диво не було позначки Іровх біля дороги, було дуже хмарино, що аж небо було чорне і все місто під ним, теж. Була дорога, по якій їхав Віл, і раптом, вона обривається. Хлопець бачить, що саме в цій точці починається темне небо та хмари, він виходить машини і бачить таку картину: машина стоїть в декількох метрах від обриву, саме місто, величезній ямі, з боку якої повсюди обриви. 
Віл бере речі та спускається в низ величезної ями. Там було темно, тому Віл одягнув ліхтар на голову. Коли хлопець робив це, він почув якийсь шорах в кущах. З тих кущів раптово вийшов дядько під років 60 з блідим обличчям, повністю в порвані одежі.
Віл привітався, той дядько теж, його звали – містер Нуровог. Але привітанням, дядько не зупинився, він продовжив говорити, мямлячи зі свого вонючого рота якісь незрозумілі для сприйняття небилиці. Хлоп запитав, як дібратися центра міста, але Нуровог продовжав говорити своє. Він настільки вібисив Віла, що накричав на старого. Старий не витримав і накинувся з кулаками на хлопця. Студент відбився від дядька, відштовхнувши його ногою. Нуровог відлетів на спину, крикнув хлопцеві – ти ніколи звідси не повернешся! і опустив голову на темну траву, більше ніколи її не піднімавши.
 

Розділ 3 
Віл добрався до центру міста, зайшов у магазин, де була міс Тичаб – продавщиця. Коли він зайшов, він трохи здивувався, ну бо магазин та й все місто ніби то ще з 19 століття. 
Потім хлопець привітався, на запитання – що хочете купити. Відповів – я можу купити все у вашому магазині. На що отримав такі слова – ні, все купити ти не можеш, бо у «всьому» нема «нічого». Далі міс Тичаб розпитала хлопця про Нуровога, студент збрехав, сказавши – що той визирнув зі кущів, впав та вмер. Тичаб відповіла – світ не любить брехунів, ти будеш покарений! Хлопець перевів тему на «де тут найкращий хостел» . Йому відповіли, що в містера Огонвида найкращий хостел, він через вулицю. Віл подякував за дивну розмову й пішов з магазину. 
 

Розділ 4 
Віл заїхав до хостела містера Огонвида. Його поселили в найкращу кімнату, де було вікно, на радість без дірки.
Віл розклав речі по поличкам у кімнаті й пішов погуляти в парку, який був поряд хостелу. Там він побачив домік в дереві. Він зайшов туди і побачив стару жінку, схожу на відьму, йому так здалося. Він привітався, у відповідь  почув зле бурмотіння жінки, яка назвалася, Амьдів. Але як тільки вона повернулася і побачила гарного хлопця біля дверей, жінка посміхнулася, запросила парубка до столу й запропонувала свого чаю. Віл ввічливо відмовив, сказавши що не голоден. Вони поговорили, хлопець дізнався, що Амьдіва була гарною дівчиною, коли відправилась сюди, але коли вона тут залишилась на третій день, то більше ніколи не повернулася в звичай ний світ. Вона зберігала цю історію усе своє життя, з кожним днем, вона все старіє і старіє, це все через таке дивне місто, як Іровх. Але Вілу нема чого боятися, він тут тільки перший день, та й не планує залишатися тут на три дні. Хлопець подякував за розмову і пішов з хатинки. 
Було більш менш світло, в день, але тепер, на небі було нібито закат, але закритий поганою чорною фарбою. Він зрозумів, що день тут йде швидше і зрозумів, чому Амьдіва така стара, але молода водночас. 
Він прийшов у хостел, зайшов у кімнату, з’їв батончик снікерсу, хоча ні, навіть два, поклав телефон на зарядку й почав дивитись ТТ, до самого вечора, а потім і заснув.       
 

Розділ 5
Усю ніч, під вікном Віла працювала, нібито бензопила, хлопець не розумів, чи це точно вона, і якщо це вона, то навіщо всю ніч вона працювала? Вранці, за сніданком Віл запитав у містера Огонвида про бензопилу. Дядько відповів – це я тобі її розігрівав. Хлопець дивно та трохи налякано подивився на містера і почав їсти. Коли Віл закінчив їсти він сказав – дякую, я наївся. На що йому сказали – ти не знаєш, що ти наївся, дізнаєшся – коли зголоднієш. Віл вийшов з хостелу, завернув за кут, подивитись, чи там знаходиться бензопилка. 
Але він побачив: дерево, на все вікно. Він не зрозумів, що відбулось і почав потрохи відчиняти очі. Потім, хтось поклав руку на плече Віла, той налякався й повернувся на право, де на нього дивився його сусід по парті – Райд. З закумареними очима, Віл запитав – а де бензопилка? На що почув відповідь від Райда – яка бензопилка; ти продивився у вікно 5 хвилин, що з тобою; ідемо їсти. Віл подивився назад у вікно, там було дерево. Потім він різко повернувся на право й побачив весь його клас, також студент побачив вчительку, але не міс Найру. Потім він запитав у себе, а хто тоді така, міс Найра, і що взагалі відбулося. Хлопець стряхнувся і зрозумів, що це було сновидіння, але не зрозуміло, що означало це сновидіння. Віл взяв телефон, за гуглив місто Іровх, а його там нема. Він вирішив, нікому про цю історію не розповідати.