24.Дік

Неодноразово доводилося бувати у мера в гостях. Тож потрапити в будинок не було складно.

— Якими судьбами? — зустрічає на порозі чоловік. — Здається, ти відійшов від справ.

— Саме так, — проходжу в гостьову.

— Чому ж тоді завітав? — наливає нам випити.

— Я знаю, що ви користуєтеся послугами Ніколя...

— Не кажи, що прийшов шантажувати, — сідає на диван та усміхається.

— Поки немає необхідності. Але, — також усміхаюсь. — все залежить від вашої подальшої співпраці зі мною.

— Добре. Тоді перейдемо до справ.

— Мені потрібна адреса закритого клубу Ніколя.

— Не розумію про що ти? — явно нервує.

— От тільки не кажіть, що не користувалися особливими послугами від дівчаток. Я знаю, що там зовсім інші методи обслуговування. Гадаю, вам не потрібно розповідати які саме, — повертаю стакан на стіл не надпивши. Стискаю кулаки. Потрібно йому показати всю серйозність своїх намірів. — Зовсім скоро передвиборча агітація. Гадаю, вам буде не на руку, якщо ваше особисте життя потрапить на великі екрани.

— Ти мені погрожуєшь?

— Доводжу до відома. Повірте, мені вкрай необхідна ця інформація.

— То чому у друга не спитаєшь?

— А от він не повинен знати про нашу розмову, — циплю зуби. — На те є свої причини.

— Пробач, але я не можу нічим тобі допомогти.

— Ясно. Не забувайте, я попереджав, — ставлю склянку та розвертаюся у напрямку виходу.

— Та чекай ти, — кричить в слід. — Я не можу допомогти тому що незнаю адреси.

— Хочете сказати, що такого клубу не існує? — вкотре хочу виправдати друга.

— Ні, він є. Тільки туди везуть з зав’язаними очима.

— Нащо така скритість?

— Якщо ти хоч трішки знаєшь про те, що там відбувається, то не ставитимеш таких запитань, — закурює.

— Але щось, же, ви запам’ятали? — беру склянку з напоєм та сідаю в крісло навпроти.

— Окрім високого кам’яного паркану нічого не бачив. Ну, і жовтий триповерховий будинок.

— Як туди потрапити?

— Тільки, якщо знову поїхати.

— Так телефонуйте! — переходжу на крик.

— Бачу, що в тебе якась термінова справа стосовно цього клуба й бурлить кров. Тільки треба заспокоїтися й все обдумати, — влаштовує філософські роздуми. — Навіть, якщо мене знову повезуть туди, то як ти знайдеш місце. Їхати, точно, не зможешь за нами.

— Вигадаю щось.

— Е, ні! Так не вдасться. Я готовий тобі допомогти, якщо віддаси весь компромат. Але потрібно гарно все обдумати й підготуватись.

— Часу немає!

— Припини істерику. Зараз все детально обсудимо. В мене також є приховані дієві методи.

Решту вечора ми пили та думали, як потрапити в те місце. Здавалося, що я зовсім близько до своєї дівчинки. Думка, що її там утримує мій друг розчаровувала й не аби як зводила з розуму. Хотілось, щоб мої здогадки не виправдалися та її там не було.

Але водночас хотів знайти Лізу. Здавалось, краще так, ніж безвісті зникла. Прийняти можливість повернення до Америки чомусь не міг. Шосте чуття підказувало, що вона й досі десь поблизу.

— Я ж по телефону можу вичіслити ваше місце перебування.

— Хлопче, туди телефон також брати не можна. Повір, там все приховане за тисячу дверима. Гадаю, тут потрібен маячок.

— Тоді взагалі без проблем, — радію. — Ви замовити чергову послугу й матимете в кармані маячок.

— Хлопче, припини істерику. Я так не ризикуватиму. Вони обшукують. Єдине, що ти можеш, так це поставити маячок на машину, котра за мною приїде.

— Яка саме? Я біля клубу це можу зробити.

— Кожного разу інша. Ти ж знаєшь, що в Ніколя декілька песиків з машинами.

— Тоді на всі машини поставити?

— Все просто. Я замовляю послугу і коли за мною приїдуть, ти поставиш.

— Мене побачать.

— Відволічу якось.

— Звоніть, — протягую телефон.

— А маячок в тебе є? Потрібно придбати його. Ще раз обговорити план й потім дзвонити.

— Немає часу.

— Але й поспішати не варто. Адже потім можна облажатися й нічого не дізнатися.

Не дуже хочеться вірити депутатові, але іншого виходу немає. Отже, у Ніколя таки є підпільний клуб й все, що розповідала Іра — це правда. В голові не вкладається! Ніколи не думав, що друг здатен на таке. По словам мами та дівчини в тому місці відбувається повне свавілля. Ніколи й подумати не міг, що такі методи ескорту мають попит.

Чим більше я копаюся в усьому цьому. Тим більше не довіряю Ніколя й розумію, що він здатен на все. Здається, для нього людські життя нічого не значать. Певно, доведеться звертатися за допомогою до обласного авторитета. Сам я не впораюся. В мене не залишилось важелів в цій структурі.