21.Дік

Не спокійно відпускати її одну, але маю дати можливість самій в усьому переконатися. Промовчав щодо залежності її подруги, адже не хочу лізти між дівчатами. Впевнений, що Ліза зробить висновки та зі спокійною душею полетить назад. Роблю ставки на її вміння розбиратися в людях. Не дарма ж вона навчалася на психолога.

В кишені вібрує телефон — це Ніколя. Останім часом мене дратують дзвінки друга, але пригадуючи сьогоднішню розмову тисну зелену слухавку.

— На проводі.

— Друже, треба виїжджати, — підозріло м’яким голосом каже друг.

— Куди?

— Ти ніколи не жалівся на пам’ять. Сьогодні я тобі розповідав, що хлопці вийшли на слід псевдо медиків.

— Серед ночі обов’язково їхати? — сама лише думка, що потрібно залишити Лізу засмучує.

— Можеш до ранку чекати, але потім без притензій, якщо вони не дочекаються, — язвить друг.

— Я тебе зрозумів. Пів години і я приїду, — відбиваю дзвінок та виходжу з машини, щоб забрати Єлизавету та відвести до мами. Так мені буде набагато спокійніше.

Стою навпроти квартири, чомусь нервую. Кілька разів доводилося пересікатися з Анею, але її розпущеність мене дратувала, навіть трішки лякала. Вона завжди вішалася на шию з пропозицією розважитися. Природжена працювати дівчинкою за викликом, здається це в неї у крові. Шкода, що у Лізи така подруга.

— Красунчик хвилюється? — блищить посмішкою на все обличчя. Обпирається на одвірок та облизую кінчиком язика нижню губу.

— Де Ліза? — переступаю поріг намагаючись не зачепити її.

— Там, твоя примірна дівчинка, — показує в бік кімнати пальцем з довгим кігтем.

Заходжу та бачу засмучену дівчину. Явно вона чекала на іншу зустріч. Без сумнівів, вона все дізналася та з надією сподівається допомогти подрузі. Наївна дівчинка!

Аня чемчекує по заду. Поруч з подругою вона одразу ж міняється. Прикидається пай дівчинкою, навіть не намагається вчепитися мені в одне місце та не продовжує  говорити непристойності. Біля дверей вона була стервою, а тепер сама милість. Бридко від себе. Бридко, що терплю це та ніяк не можу завадити.

— Потрібно повертатися, — максимально переводжу увагу на свою дівчину, щоб не реагувати на Аню.

— Чому так швидко?

— В мене виникли деякі термінові справи, — стримую нервові нотки. — Пізно повернуся.

— Ти їдь, а я залишуся тут.

— Ліза, мама хвилюватиметься.

— Припини, я ж не бозна де знаходжуся та й і не маленька дівчинка.

Роблю ще кілька спроб переконати Лізу, але жодного результу, тож доводиться йти ні з чим. Домовляємся про зустріч на завтра та прощаємося. Вона ніяковіє перед подругою коли я намагаюся поцілувати, тож взагалі повертаюся ні з чим.

Ще й ця непримітна мишка перед подругою, а з іншими розпусна Аня, проходить повз та з дратівливою насмішкою шепоче:

— Не ображу я твою крихітку.

Ледь стримуюся, щоб насильно не виштовхати Лізу з квартири. Я ж поки тільки день, як з нею в стосунках, тож немаю права тиснути. Та й знаю, як неприємно сухати негатив про друга. Вона, як і я Ніколя, вірить та поважає Аню, тож не повинен говорити погано про неї. Доводиться повертатися в машину ні з чим. Ще й дівчина культурно відшила.

Єлизавета

Щойно за Марком зачиняються двері подруга розливає вино та пропонує випити. Мені особливо то й не хочеться, але підтримую її пропозицію.

— Аню, ми повині швидше звідси летіти. Літак з області, а отже ми там пересидемо до вильоту. Навіть якщо Ніколя такий тут впливовий, то в іншому місті він нас не знайде.

— Ти наївна. Ми тільки подумали, а він все знає й не встигнемо нічого зробити.

— Я не розумію, чому ти так його боїшся? — обіймаю подругу та знову починаю лити сльози.

— Я давно на нього працюю. І повір маю гарний заробіток...

— Торгівля своїм тілом це заробіток? А те що він тебе підсадив на наркотики також нормально?!

— Це мій вибір. Повір, я працюю тільки з тими чоловіками, які мені подобаються. А стосовно другого, то він також не змушував.

Просто не знаю, як реагувати. Вона так його захищає. Він всих загіпнотизував? Марк за нього, Аня — це якесь божевілля!

— Тоді необхідно його зупинити, — знаходжу вихід.

— Що ти вигадала? — не зрозуміло, злякалася вона чи зраділа.

— Можна весь компромат передати в обласну поліцію, якщо місцевій не можна довіряти. Ти будеш свідком та розповіси все, що знаєш. За таке його посадять.

— Ти геть збожеволіла!

— Давай для початку про все дізнається Марк і тоді він обов’язково повірить.

— Марк йому довіряє, нічого не вийде.

— Повір, він не такий як Ніколя, я зможу переконати в протилежному. Він обов’язково допоможе.

— Якби хотів, давно прикрив би його справу, — опирається як може.

— Тоді не було мене, — усміхаюся продовжуючи пити. — В нас стосунки, я зможу вплинути на хлопця. Тим паче, він збирається їхати з цього міста, а отже, не хоче мати ніяких справ з Ніколя.