18.Дік

Бачу ці хитрі очі. Ну і вперта ж дівчина мені дісталася! Потрібно негайно вирішити питання з її поверненням в Америку. Ніколя я обов’язково заспокою, він не чіпатиме її. А от зупинити дівчину від розслідницьких намірів буде складніше. Менше знає, міцніше спить. Та й зайва інформація не приведе ні до чого хорошого.

Щось змінити, а Ліза звісно захоче справедливості, вже не вдасться. Тут не залишилося нічого святого. Останні роки також тримаюся в нейтралітеті, адже вдіяти нічого не можу. Шкода, що друг погруз в цій справі, але це його вибір та тих дівчат, котрі за гарні гроші готові резикувати власним здоров’ям.  

Ну а з Анею все очевидно, — не поїде вона звідси ніколи. Вона погодилася на таке життя й зможе позбутися цього тягаря тільки в старості, або після смерті. Шкода дівчину, тим паче засмутиться й Єлизавета, але їй також не потрібна подруга з купою проблем. Нічого хорошого з цього не вийде: кожен повинен залишитися на своєму місці та зі своїми інтересами.

— Сподіваюсь, ти нічого не замислила?

— Ти мені все внятно пояснив, — швидко погоджується.

Складно повірити, але вона могла й змінитися. Все таки давно не бачилися та й повзрослішала, повинна ж стати мудрішою.

— Але без подруги я нікуди не полечу.

— Добре, ми повернемося до цієї розмови пізніше. Зараз же пропоную пообідати й трішки відпочити.

Нічого, вона отримає відмову від цієї Ані й заспокоїться, повернеться додому та чекатиме мене там. Все ж таки поруч зі мною небезпечно. Я так і не знайшов зловмисників. Не хочу, щоб вони скористалися моєю дівчиною.

Дівчина... як приємно знати, що в мене вона тепер є. Подумати не міг що за одну ніч можуть зародитися почуття з колишньою однокласницею. Шкода, що вона в цьому місті за короткий час пережила стільки страждань, але я дуже радий нашій зустрічи. Не так довго чекати, як мені зроблять документи. Зовсім скоро почну повноцінне, нове життя та ще й з класною дівчиною.

Лізу залишаю лежати, а сам йду готувати нам обід. Щойно опиняюся на кухні мама обрушує низку питань про нас. Видно, що радіє, але й стурбована.

— Головне, щоб не сталося так, як з Іриною, — отримавши кілька підтверджувальних відповідей робить свої припущення.

— Ірка була проституткою й потім мала проблеми з Ніколя.

— Твій Ніколя всіх дівчат погубив!

— Припини. Сучка не схоче, кабель не скоче.

— Скільки ж мені Іра розповідала, а ти не хочеш слухати, — починає схлипувати мама.

— Годі, — злюся. — Нелізь ні в свої справи! Ліза в найближчі дні полетить назад, а я пізніше за нею. Все буде добре. Ніколя не образить її.

— Ох, звідки в тебе така глибока довіра до нього?

— Припини, не лякай нашу гостю сльозами. Все буде добре. Не такий він монстр, як ти собі нафантазувала. Не одну дівчину він не вербував проти волі.

— Ой, швидше б ти отримав документи й покинув це місто.

— Скоро так і буде, — цілую. Гарний в мене настрій і ніякі розмови його не зіпсують. Сьогодні відпочину зі своєю красунею, а завтра вирішу питання стосовно неї. Зараз же думати ні про що не хочу.

Беру тацю з їжею та повертаюся у кімнату. Ліза лежить дивиться в одну точку. Надто сильно чимось стурбована. Ох, не готова вона заспокоюватися. Хоч би не наламала дров. Потрібно швидше відправити її звідси. Як почне собирати інформацію, то потрапить під загрози. Обом нам складніше буде виплутатися з цих тенет.

Як же приємно прокидатися поруч з нею. Здається таким щасливим ще ніколи не був. Поруч з Лізою відчуваю таке тепло, що стає спекотно. Ця дівчина завжди мала до мене підхід, а зараз взагалі запаморочила голову.

Будити не хочу, тож техенько виходжу з кімнати. Наказую мамі, щоб не випускала її з квартири поки не повернуся. Зпершу владнаю питання з другом, а вже потім можна з нею навідатися до Аньки. Впевнений, що розмова з подругою швидко заспокоїть Лізу й вона погодиться повернутися до Америки. Якщо ж не подіє, тоді доведеться запускати тяжку артилерію. Не хотів би засмучувати її, але доведеться розповісти все, що знаю про Аньку. До останнього сподіваюся, що обійдеться без цього.

— Ти де зник? — заходиться злістю Ніколя щойно я опиняюся на порозі його кабінету.

— Відпочивав, — безтурботно сідаю у крісло.

— Я ніяк не можу знайти тієї дівчини, — скалиться. — Мов крізь землю провалилася. Анька також не знає де вона.

— Чому вона тебе так зачепила? Забудь.

— Взагалі—то вона може бути причетною до твого викрадення. Та й чергова лялька не завадить.

— Послухай, не чіпай її, — починаю злитися щойно уявляю Лізу в цьому клубі. В черговий раз виникає бажання гарно стряхнути мізки другові. Не правильну стежку він обрав. Зовсім втратив людяність.

Стримую емоції та починаю говорити підготовлену промову. Завжди вдавалося переконати друга. Якщо мені щось було треба, ніколи не відмовляв — це єдине, що залишилось в ньому з нормального пацана, котрий ще не займався сутенерством.

— Вона найближчими днями покине місто. Забудь про неї, — наостанок запевняю його.

— Цікава історія, — хмуриться. — А тебе не бентежить, що ця дівчина з’явилася саме в той момент коли з тобою постійно трапляється біда?