Розділ 1

Пряме продовження історії "Місто трьох королів"


 

Ардашта. Заїжджий двір.

Другий поверх.

— Не думав я, що ви, матінко, вирішите зупинитися у місці на кшталт цього, — чоловік зі світлим кучерявим волоссям оглядався, стоячи посеред велетенської вітальні.

Кімнати, які винайняла для себе королева Содії в цьому дорогому заїжджому дворі, виглядали справді по-королівськи.

Вітальня була просторою, із високими світлими стелями, килимами глибокого сапфірового кольору на темній підлозі та масивними меблями з темного різьбленого дерева. За одними двостулковими високими дверима ховалася спальня, де під балдахіном із тонкого сріблястого шовку височіло розкішне ліжко. За іншими ж знаходилася велика особиста кімнатка з мідною ванною, велетенською ширмою та круглими тумбами. У вітальні миготіли срібні свічники, розливаючи м’яке світло, і навіть у дрібницях — від позолочених карнизів до тонких візерунків на шторах — відчувався вишуканий, але стриманий смак.

— Тобі не подобається? — жінка у сукні кольору морської хвилі сиділа у глибокому кріслі біля каміна, у якому, попри теплу погоду, потріскувало полум’я.

— Скоріше, гадав, що його величність запропонує вам погостювати у палаці, — відсторонено відгукнувся він і вибрав очима крісло, в яке сяде, коли мати йому це запропонує.

— Сідай, — Айла Фрейвіл наче прочитала його думки, а може перехопила просто погляд.

Чоловік обережно опустився в обране оксамитове крісло, залишаючись напруженим.

— Ти написав мені дуже дивного листа, — сказала королева, витягуючи руку до високого круглого столика. Її тонкі бліді пальці легко обхопили келих. Вона кинула на сина уважний погляд поверх блискучого краю. — І я знайшла час, щоб обговорити з тобою його вміст.

— Скільки ж часу у вас з'явилося, матінко, — тихо мовив кронпринц Содії, — що ви навіть до Ретільванії приїхали особисто?

— Ми давно з тобою не бачилися, — Айла злегка хитнула головою. — З того самого дня, коли ти остаточно обрав жити, як нікому невідомий син торговця кіньми.

Той, кого багато років знали під ім’ям Крістіан Шерве, зітхнув.

— Ви знову бажаєте осудити мій вибір? Минув рік із тієї розмови. Я думав, що ви вже змирилися.

— Можливо, я й змирилася, — кивнула королева, на її обличчі не тремтіло жодної емоції. — Та Рада Вищих Лордів досі вмовляє мене зректися на користь того, хто має у собі кров Фрейвіл.

Крістіан похитав головою:

— Ви багато років вправно керували і країною, і цими чоловіками, які гадають, що знають краще за інших, як керувати світом. Навряд чи вони можуть вам справді зашкодити. Тому я не повірю цьому, пробачте.

На обличчі Айли Фрейвіл, яка понад двадцять років тримала у руках владу над Содією, на мить промайнула усмішка — холодна і скороминуща, як сонце в її країні.

— Можливо й так, сину, — зітхнула вона. — Та як я маю повідомити їм, що єдиний спадкоємець Оуена Фрейвіл збирається відмовитися від корони? — у її голосі прозвучав холод вітру над спустошеними рівнинами. — Як мені сказати їм, що ти хочеш зректися всього, що ми так довго і болісно будували? І заради чого? Жінки?

Той, кого мати при народженні назвала Джеймсом, сіпнувся. Стиснув кулаки.

— Я лише запропонував вам те, що може врятувати Содію, — промовив він за мить. — Якщо не буде існувати мене, не буде існувати домовленості з імперією.

Королева Содії звузила очі:

— І тоді вони знову спробують забрати наші землі війною. Так?

— Я не просто так жив окремо від вас, матінко. Я не просто дивився на небо і мріяв про інше життя, — у голосі Джеймса теж почувся холод. — Я налаштовував зв’язки. Ретільванія вже майже погодилася укласти угоду з Содією. А король Фіренії підтвердив союз між нашими країнами. Я збираю союзників, ваша величносте, щоб наступну війну ми виграли. Щоб ні вам, ні мені не довелося нічим жертвувати.

На обличчі королеви не здригнувся жоден м’яз:

— Я вже пожертвувала всім, чим могла.

Її слова розсікли повітря жорстким батогом. Жінка встала і пройшла до прочиненого вікна.

— Я втратила можливість кохати і бути коханою, — промовила вона, зупинившись і поставивши келих на підвіконня. — Я втратила можливість спостерігати за тим, як зростає моя єдина дитина. Я втратила владу над власним життям, ставши щитом Содії. І тепер ти пропонуєш мені віддати ще більше, бо ти закохався?

Джеймс стиснув щелепи, намагаючись стриматися.

— Я приїхала сюди, щоб поглянути тобі у вічі, сину, — Айла Фрейвіл озирнулася до свого гостя і завмерла на місці. — Бо твій лист… у мене склалося враження, що його писав не ти, а твій батько. Той чоловік, який не знав життя і гадав, що його бажання може подолати будь-які проблеми.

Кронпринц Содії сіпнувся і встав:

— Матінко, не говоріть про мого батька таким тоном…

Але жінка його, здавалося, не почула:

— Твій батько, Джеймсе, був добрим та гарним. Він дивився на світ так, наче не бачив нічого бридкого у ньому. Наче не відчував небезпек, які чатували за його спиною. Я кохала твого батька, який не кохав нічого, окрім мене. Він був молодим і не розумів, що деякі вибори варто робити навіть тоді, коли тобі боляче. Вага корони була для нього завеликою. Не повторюй його шлях, сину. Бо цей шлях завершується швидкою смертю.