частина 16

Дорогою додому Кахір справді будував плани помсти, але всі вони розбивалися об відеокамери, встановлені навколо будинку. "Навіщо я його вдарив першим? - він злився на себе. - Треба було змусити зробити перший крок саме його, а так, спробуй притиснути до нігтя цього адвоката". Додому Кахір одразу не поїхав, як здатися вдома із закривавленим обличчям? Для початку він поїхав у лікарню, звідти зателефонував одному зі своїх інформаторів і призначив йому зустріч. "Плювати, що пізно, - рявкнув Кахір, - ти мені багато чим зобов'язаний і я плачу тобі гроші! Тож жваво підняв дупу, за пів години чекаю на тебе біля Пабло" До забігайлівки "У Пабло", більше ніяк цей заклад не назвеш, Кахір приїхав уже спокійний, у голові визрів план. Його інформатор, Нік, на прізвисько "скиглій", уже сидів за брудним столом і потягував пиво, мружачись від сигаретного диму.
Кахір знав Ніка не перший рік, колись він кілька разів заплющив очі на дрібні витівки Скиглія, але натомість зробив його своїм інформатором, а також виконавцем дрібних послуг, яких поліцейський не повинен робити. Сам же весь цей час активно його прикривав, і Нік, попри свої темні справи, залишався невинно чистим перед законом.Прізвисько своє він отримав не дарма. Невеликого зросту, худорлявий, більше схожий на підлітка, він легко викликав жалість в людей навколо, розповідаючи небилиці зі свого життя. Завдяки цьому він легко входив у довіру до заможних людей, а після, обкрадав їх на незначні, для них, суми. Він настільки точно прораховував кількість вкрадених грошей, що багато хто навіть не звертався до поліції, а ті, хто все ж таки звертався, чули у відповідь стандартні обіцянки спіймати та покарати злочинця, та й годі.
- Отже, слухай мене уважно, - вимовив Кахір, сідаючи навпроти й, недбалим жестом відсуваючи вбік замовлений для нього кухоль пива, - ось адреса і фото жінки, за якою треба встановити цілодобове стеження. Хочеш - берися сам, не хочеш - найми когось. Мені байдуже, хто це робитиме.
- Кому треба? - перервав його Нік, нахабно скалячись. - Якщо конторі, то це одне, а от якщо тобі особисто...
Він усміхнувся недоговоривши та красномовно подивився на розбитий ніс Кахіра.

- Це її коханець тебе так обробив? - запитав Скигля, продовжуючи посміхатися.
- Не твоя справа! - рявкнув Кахір, насилу стримуючи себе, щоб не шарахнути кулаком по столу. - Твоя справа виконати завдання і мовчати. Ти починаєш випробовувати моє терпіння, я вже розмірковую змінити тебе на когось молодшого і більш поступливого.
- Не злися ти так, - Нік підняв обидві руки, - я ж тільки запитав.
- А я тобі кажу, що тобі це знати необов'язково!
- Гаразд, гаразд, не кип'ятись. Усе зроблю якнайкраще, ти ж мене знаєш. Я тебе колись підводив?
- Поки що ні, але все колись трапляється вперше, тож дивись мені. Щовечора чекаю від тебе звіту з фото і точним часом, коли та де його зроблено, - Кахір подивився на інформатора важким поглядом.
- Зрозумів я, зрозумів, - Нік посмикав на стільці та поставив питання, яке його хвилювало, - А оплата?
- Отримаєш ти свої гроші, - зітхнув Кахір, - не будь таким дріб'язковим.
- Добре.

Айлін, Кахір теж не сказав усієї правди. Він узагалі цієї ночі не з'явився додому. Тільки зателефонував і, почувши, що з Айлін усе добре, послався на терміновий виклик і поїхав ночувати до напарника.

З настанням літа Жерар став дедалі частіше помічати, що Марта стала дратівливою і ледве стримує себе в рамках пристойності. Вона перестала йому посміхатися і дедалі менше часу проводить удома в очікуванні його. "Так вона мене того й гляди викине за двері", - подумав він і в перший же вихідний запросив дівчину в заміський ресторан. Зазвичай він брав машину Марти або орендував щось недороге і залишав машину на сусідній вулиці від місця зустрічі, щоб люди не бачили, на чому він їздить. Гроші на життя він заробляв по-різному. Марта не могла йому давати необхідну суму, доводилося крутитися самому.

Кілька років тому його приятель, Тім, познайомив Жерара з кокаїном. Білий порошок, який можна нюхати й отримувати кайф, настільки сподобається, що жоден інший наркотик його вже не влаштовував. А хороший, чистий кокаїн коштував пристойних грошей. Він викручувався, як міг. Шкода, мати заборонила привертати до себе увагу і звичайний спосіб заробітку довелося відкласти. Зазвичай Жерар знаходив літню багату даму і ставав її коханцем, дуже простий спосіб, а тут...
Він приторговував краденим, щось перепродував, намагався торгувати наркотиками, грав у підпільному казино. Загалом на життя йому вистачало, але хотілося більшого: омарів, яхту й острів у Тихому океані. Його остання покровителька раптово померла, не встигнувши внести його до заповіту, у всякому разі, так він себе заспокоював. Але підозрював, що й не збиралася. Знати б, навіщо він стирчить у цьому місті?
Для поїздки в ресторан він орендував пристойне Рено, ніжно-блакитного кольору. Одягнувся у світло-сірий костюм трійку і змусив Марту вдягнути нову, подаровану напередодні, вечірню сукню. Сукня коштувала дорого, але йому захотілося зробити їй подарунок. Жерар звик до Марти, вона його влаштовувала і йому подобалася її квартирка, і найближчим часом він не збирався з нею розлучатися. Прийде час і все зміниться, Марта стане не потрібна і він піде. Жерар любив планувати майбутнє.

Крутячись перед дзеркалом, Марта сяяла від щастя. Мало того, що Жерар зробив дорогий подарунок і запросив до ресторану, головне, він помітив, що вона ним незадоволена!" "Отже, він мене кохає!" - вирішила вона, продовжуючи розглядати себе в дзеркалі. Бежева ефектна сукня з креп-костюмки ідеально сиділа на її фігурі. Асиметричний виріз горловини та об'ємний рукав-ліхтарик, підкреслювали зону декольте.
- Скільки можна на тебе чекати? - до кімнати увійшов Жерар, із незадоволеним виразом на обличчі.
- Мені пасує? - Марта повернулася до нього.
- Дуже, поїхали, а то запізнимося.

Ресторан ошелешив Марту своєю розкішшю, а ціни в меню шокували. Їй необхідно працювати два тижні, щоб повечеряти в цьому ресторані. Звідки в Жерара такі гроші? Марта почувалася дуже скуто. Якщо вдома вона із задоволенням крутилася біля дзеркала і вважала себе вродливою, то тут, на тлі виряджених у діаманти дам, вона не знала куди подіти руки. Їй здавалося, що всі дивляться на неї з презирством і осудом. Хотілося скоріше піти. Жерар спробував розрядити обставини: жартував, робив компліменти, замовив дороге вино. Вино Марта лише злегка пригубила, вона взагалі не пила алкоголь після одного випадку в молодості.
Все ж вечеря добігла кінця, хоча їй здавалося, що вона тягнеться вічність. Жерар трохи засмутився: реакція Марти виявилася не такою, як він очікував. Зазвичай дівчата приходили в захват і намагалися всіляко віддячити йому за такий акт щедрості, а тут... Але це ж не привід псувати собі вечір?
- Вип'ємо чудову каву, - запропонував він, - завершимо нею чудову вечерю.
- Може вдома вип'ємо кави? - їй хотілося швидше піти, - попроси рахунок і підемо.
- Добре, - він озирнувся і помітивши біля барної стійки ефектну дівчину, заявив, - я краще сам сходжу, сто років нестимуть.