частіна 14

Справа про розлучення затягнулася, адвокати Орлін вимагали повної відмови Кахіра від претензій на будь-яку власність і відшкодування розтрачених коштів із сімейної карти. Адвокат Кахіра пручався, слухання відкладали або переносили, час минав...
Курт між засіданнями суду і підготовкою документів примудрявся витягувати Орлін на відпочинок. Одного вікенду він повіз її на "Ранчо Ойла". Сніг у місті вже розтанув, а от за містом ще подекуди лежав. Ранчо було за сто кілометрів північніше, сніг там ще не зійшов, але відчутно пахло весною. Орлін навіть не припускала, що таке існує. Дісталися вони швидко, Курт змінив розкішну бентлі на дешевший джип. Виїхали вони рано, майже на світанку, і планували провести на ранчо весь вікенд.
- Якщо, звісно, тобі там сподобається, - додав Курт, розписуючи Орлін принади ранчо.
А принад там було чимало. Починаючи від величезної стайні, де клієнту підбирали коня під його можливості вершника. Велика територія для вигулу коней, ліс, річка. Недалеко від річки стояв одноповерховий готель, для охочих провести тут кілька днів, при готелі ресторан, у стилі салуну часів дикого заходу, а в самій середині, оточений дерев'яною огорожею, стояв механічний бик для тих, хто хотів випробувати себе в мистецтві родео. Курт забронював для себе й Орлін дві окремі кімнати з видом на річку і, дочекавшись, поки вона розкладе речі й переодягнеться, захопив її гуляти. Спочатку пішки, уздовж річки.

- Зізнайся, - раптово запитав він її, - ти ж давно не вибиралася за місто на вікенд!
- Зізнаюся, - настрій в Орлін був чудовим, звідки він дізнався, що вона любить коней? - Щоправда, на Різдво я літала до батьків, це єдиний відпочинок, який я дозволяю собі регулярно.
- Раз на рік? - Курт подивився на неї довгим поглядом, Орлін побачила в ньому відлуння жалості.
- От тільки не треба мене жаліти! - обурено вигукнула вона. - Мене влаштовувало моє життя.
- А зараз? - поцікавився він, злегка посміхаючись.
- А зараз... - Орлін глибоко зітхнула і перевела погляд на небо, річку, ліс, що виднівся вдалині.
- Що мовчиш? - не відставав від неї Курт. - Зараз, ось у цю хвилину, задоволена?
- У цю - так, і в багато попередніх теж. Може ти й робиш це не заради мене, але все одно дякую.
- Я вже давно роблю це тільки заради тебе, - відповів він неголосно.

До самого вечора вони каталися на конях, обидва виявилися непоганими вершниками, а вечеряти Курт повів Орлін до салуну, а після замовив віскі та не одну порцію. Цього суботнього вечора народу зібралося багато, грала музика, найбільше кантрі, народ танцював, пив, кричав. Близько 9-ї вечора, в самій середині закладу, з підлогою, посипаною соломою, з'явився типовий ковбой із мікрофоном у руках.
- Гей, народ! - голосно крикнув він, жестом зупиняючи музикантів. - Нумо запалимо цей вечір, оголошую конкурс!
Народ підтримав його гучними вигуками, деякі повставали з місць.
- О, я бачу ви чекали цього моменту! - продовжив ковбой. - Тоді почнемо!
Цю пропозицію було підтримано ще гучнішими вигуками.
- Що відбувається? - запитала Орлін нахилившись до Курта.
- Зараз дізнаємося, - відповів він, підливаючи в її склянку віскі.
- Отже, - вигукнув ковбой, розтягуючи слова, - оголошую змагання! Та з дам, що довше за всіх протримається на Скаженому Гаррі, отримає приз!
- Хто такий цей Скажений Гаррі?

- Мені здається, що це механічний бик, - відповів Курт і, схопивши Орлін за руку, потягнув за собою, - пішли.
Орлін не встигла ні заперечити, ні висмикнути руку, коли вона зрозуміла, куди він її тягне, то вже стояла в колі дівчат і з подивом дивилася на механічного бика.
- Призом для сьогоднішньої переможниці буде - пляшка нашого фірмового лікеру!
-Так! - радісно закричали люди.
Заграла музика і перша претендентка, злегка хитаючись, підійшла до бика. Глядачі оточили арену щільним натовпом, вигукуючи слова підтримки й високо піднімаючи склянки. Дівиця залізла на бика, взялася однією рукою за луку сідла і махнула ковбою: готова!
- Почали! - крикнув він і бик увімкнувся.
Спочатку дівчина впевнено трималася на бику, і Орлін вирішила, що в цьому немає нічого складного, але за кілька хвилин бик почав рухатися швидше, і дівчина з вереском вилетіла з сідла і шльопнулася на мати, що лежали навколо атракціону. Претендентки одна за одною з реготом і диким вереском падали з бика та ось уже Орлін стоїть перед механічним чудовиськом. Бик виявився вищим, ніж здавався здалеку, але залізти на нього виявилося легко, і Орлін, підбадьорювана глядачами, осідлала бика. Голосніше за всіх кричав і свистів Курт, вона посміхнулася йому У голові промайнула думка, що це все нереально, щоб вона на таке зважилася? Але вона кивнула ковбою та атракціон запустили.

Сідло виявилося жорстким і незручним, мало того, що велике, так ще й слизьке. Не дивно, що дівчата вивалювалися з нього одна за одною. Поки бик рухався повільно, Орлін намагалася зловити ритм, механічне диво діяло за програмою, треба тільки зрозуміти за якою. Рухи бика почали прискорюватися, правою рукою Орлін намертво вчепилася в луку сідла, другу використовувала для балансування. Випите віскі намагалося знайти вихід назовні. "Боже, це якесь знущання",- подумала вона, розтиснула руку й одразу ж, вислизнувши, впала на м'яке. Відчуття виявилося настільки приємним, що Орлін весело розсміялася. Ковбой галантно подав їй руку і допоміг піднятися, на бика влізла наступна претендентка, а Орлін відійшла до групи дівчат, які вже пройшли випробування механічним монстром. Три кандидатки, що залишилися, довго не протрималися, звалилися одразу, щойно бик прискорив рух. Вони падали під гучний свист і улюлюкання глядачів.
- Ще є охочі спробувати щастя? - запитав ковбой навколишніх.
Охочих не виявилося. Ковбой удавано зітхнув.

- У такому разі, настав час оголошувати переможницю! Несіть приз!
Крізь натовп пробралася офіціантка з тацею, яку вона несла на витягнутих руках, піднявши високо над головою. Вона піднесла тацю до ковбоя, той узяв із неї велику пляшку з рожевою рідиною і, повернувшись до дівчат, урочисто заявив:
- Ітаак, я готовий назвати переможницю і вручити їй наш приз, а ви готові дізнатися її ім'я?
- Так, Так! - голосніше за всіх закричали дівчата.
Ковбой загадково посміхнувся і повільно рушив уздовж дівчат, народ у залі притих, навіть музика змовкла. Він ішов повз дівчат, усміхався, загравав, але мовчав. Порівнявшись з Орлін, зупинився, потоптався на місці, потім різко простягнув їй мікрофон і запитав:
- Як ваше ім'я?
- Орлін, - відповіла вона, не розуміючи як слід, що відбувається.
- Вітаю вас! Ви виграли! Тримайте приз!
І він ткнув їй у руки пляшку. Орлін недовірливо подивилася на ковбоя.
- Я виграла?
- Саме ви! Вітаємо переможницю!
Заграла музика, народ заплескав, закричав.