Розділ 41

Дрейк і Калі повернулися в знайому прохолоду Сховища 17, де гудіння приладів і мерехтіння екранів відразу занурили їх у робочу атмосферу. Не гаючи часу, вони попрямували до лабораторії доктора Мейсона.

— Ось, — сказала Калі, простягаючи йому акуратно складені записи та флешку, — це те, що знайшли мутанти та люди в лабораторії Хескелла. Там все про вплив крові дітей на процеси старіння та дорослішання мутантів.

Доктор Мейсон підняв очі, уважно оглянув папери, вивчив інформацію на флешці, а потім широко усміхнувся.

— Чудово! Це саме те, чого мені не вистачало. Якщо інформація є вірною і всі дані збігаються з моїми експериментами, ми майже на порозі відкриття ліків для мутантів. Майже…

Він розклав записи на столі, відкрив файли на комп’ютері і почав звіряти дані з вже накопиченою інформацією. На його обличчі читалася зосередженість, суміш хвилювання та передчуття: крок за кроком, цифра за цифрою, формула за формулою — головоломка, яку Хескелл залишив по собі, повільно складалася у робочу модель.

Калі і Дрейк спостерігали, розуміючи, що тепер усе залежить від доктора Мейсона: від його знань, досвіду та уважності.

— Якщо вийде, — тихо сказала Калі, — мутанти зможуть жити так, як хотіли. Навіть якщо повернути людську подобу не можна, вони зможуть отримати контроль над собою і своїм старінням.

Доктор Мейсон кивнув, не відриваючись від екранів:

— Саме. Головне — підходити обережно. Але тепер ми маємо шанс. І завдяки вам ми зробили цей крок.

У цей момент у лабораторії панувала тиха впевненість: після всіх небезпек і втрат нарешті з’явилося світло надії, яке могло змінити життя безлічі розумних мутантів.

Пройшло кілька тижнів, протягом яких доктор Мейсон працював безперервно, вивчаючи всі записи Хескелла. Його очі були стомлені, але вони горіли від хвилювання.

— Я довів створення ліків до кінця, — нарешті сказав доктор Мейсон, коли Дрейк, Калі, Кай, Аарон, Сільвія та Ханна зібралися в лабораторії. — Повернути людську подобу мутантам неможливо. Але ми можемо повернути старіння та дорослішання, повністю відновити біологічні функції — ріст, обмін речовин, репродуктивну систему. Вони зможуть жити повноцінним життям, мати дітей, передавати свої гени далі.

Друзі слухали мовчки, вбираючи кожне слово. Відчуття полегшення поєднувалося з сумом: ніхто не стане колишнім, яким був до війни, але шанс жити повним життям тепер був реальністю.

— Це означає… — Калі ледве стримувала сльози радості, — означає, що тепер вони зможуть самі вибирати своє життя, не бути вічними дітьми, не застрягати в тілі мутанта назавжди.

Доктор Мейсон кивнув.

— Саме так. Тепер потрібно провести тестування та поступово вводити ліки тим, хто хоче їх прийняти. Все буде безпечно і під контролем.

— Тоді не гаятимемо часу, — сказав Дрейк. — Поїхали до Феллона-Кріку, там ми знайдемо тих, хто готовий пройти лікування.

Команда завантажилась у транспорт. Сховище 17 залишилось позаду, гул двигуна заглушав думки. Всі мовчали, кожен був занурений у свої хвилювання, але в повітрі відчувалося полегшення та передчуття нового етапу.

Феллон-Крік зустрів їх прохолодою та запахом лісу. Команда доктора Мейсона знала: попереду важка робота, але тепер вона була сповнена сенсу. Кожен врятований мутант, кожне відновлене життя — це перемога над минулим та шанс на краще майбутнє.