Розділ 40

Наступного ранку будинок бабусі Марти наповнився тихою, але радісною метушнею. Після сніданку Ліанна та Лендон влаштувалися в кутку вітальні, розмовляючи з Калі.

— В Евергреї все остаточно налагодилося, — повідомила Ліанна, усміхаючись. — Люди поступово забули про Хескелла. Він став тінню минулого. Місто процвітає.

— Ми навіть розпочали активну співпрацю з Дейлкрестом, — продовжив Лендон. — Обмін ресурсами, навчальні програми для дітей, відновлення інфраструктури. Все рухається у правильному напрямку.

Калі слухала, усміхаючись, радіючи, що хоч десь життя повертається до норми. Поспілкувавшись із матір’ю та її чоловіком, вона підійшла до Кейри, яка ще вчора натякнула їй, що хотіла б з нею поговорити.

— Знаєш, — тихо сказала Кейра, трохи почервонівши, коли вони залишилися на самоті, — тепер, коли культ «Послідовників Прогресу» скасували і нам більше не нав’язують шлюбних партнерів… я… я стала офіційно зустрічатися з Фінном.

Калі не стримала усмішки і обійняла сестру.

— Оце так новини! — вигукнула вона, широко усміхаючись. — Я дуже рада за вас, сестричко.

Кейра усміхнулася у відповідь, очі її блищали від щастя. У цей момент у будинку бабусі Марти відчувалося нове життя: свобода вибору, світ після хаосу та маленькі радощі, які раніше здавались недосяжними. Калі подивилася на батьків, на сім’ю, яка тут зібралася. Все було не ідеально, але вперше за довгий час вона відчувала справжній спокій. Навіть після руйнувань та небезпек можна будувати майбутнє, де кожен обирає свій шлях і залишається тією людиною, якою хоче бути.

Реймонд теж мав що сказати Калі і Дрейку. Він простяг їм флешку та акуратно складені записи про лабораторію Хескелла.

— Ми ще раз уважно вивчили лабораторію, — сказав він, — і знайшли записи про те, як щось у крові дітей впливає на зцілення мутантів, їхнє старіння та дорослішання. Це може бути ключем до розуміння того, що Хескелл намагався зробити.

Калі уважно вислухала та забрала флешку й записи.

— Дуже добре, — сказала вона. — Я передам це доктору Мейсону. Нехай вивчає, шукає безпечні шляхи, — вона кивнула. — Дякую, що передав це мені, тату.

Прощання пройшло спокійно, з легким сумом. Ліанна, Лендон і Кейра поверталися до Евергрея, вони їхали першими.

— Ми скоро повернемося, — пообіцяла своїй матері Ліанна. — І постараємось приїжджати частіше.

Реймонд з Коннором швидко попрощалися і попрямували до Феллон-Кріку. Калі та Дрейк йшли останніми, отримавши з собою залишки булочок у дорогу. Вони обійняли стареньку на порозі, обмінюючись останніми словами прощання. Бабуся Марта стояла на ґанку, усміхаючись і махаючи рукою, поки Калі та Дрейк йшли до машини.

— Я чув, ти запропонувала бабусі Марті поїхати з нами? — спитав Дрейк, сідаючи за кермо.

— Так, але вона відмовилася, — відповіла Калі. — Сказала, що краще, щоб ми самі приїжджали до неї регулярно в гості.

— Ну що ж, — сказав Дрейк, посміхаючись, — значить, будемо дотримуватися розкладу.

Будинок бабусі Марти залишився тихим острівцем тепла та сімейного затишку, куди вони завжди могли повернутися. А попереду чекали нові дні, нові дослідження та робота над тим, щоб помилки Хескелла ніколи більше не повторилися.