Розділ 34

Ніч у лабораторії була липкою та задушливою, як поганий сон, від якого не вдається прокинутися. Калі насилу дочекалася потрібного моменту. Охорона змінилася, кроки за дверима стали рідшими. Трохи повозившись, Калі вдалося зламати електронний замок.

— Ходімо, — прошепотіла вона.

Кай підвівся, тримаючись за стіну — голова все ще гуділа, ніби всередині хтось стукав молотком. Брюс рухався мовчки, напружений, стиснутий, мов пружина. Макайла йшла останньою, постійно озираючись. Їм вдалося вибратися з камери. А ось далі — почалося пекло. Коридори плуталися, розгалужувалися, йшли вниз і вгору. Металеві двері, однакові панелі, тьмяне світло. Лабораторія виявилася лабіринтом, створеним не для людей — для піддослідних.

— Ми тут як миші, — прошипів Брюс. — І він це знає.

Вони ховалися, чекали, знову йшли. Одного разу ледве не нарвались на патруль — причаїлись у технічній ніші, притулившись одне до одного, майже не дихаючи. Серце Калі билося так голосно, що вона була певна: його чути за стіною. Нарешті вони натрапили на кімнату без охорони. З комп’ютерами.

— Стоп, — сказала Калі. — Це може бути важливим.

Вона увімкнула комп’ютер. Пароль Калі як завжди зламала легко. І те, що вона знайшла там, її не порадувало.

«Проект H-88»

Керівник: Л. Хескелл

Запис 01. Загальні спостереження

«Мутанти демонструють аномальну регенерацію та відсутність ознак біологічного старіння. Клітинний поділ стабільний, теломери не коротшають. Ймовірно, мутація зачіпає не тільки ДНК, а й нейронні зв’язки».

Калі прогорнула далі.

Запис 07. Діти-мутанти

«У дітей ефект виражений сильніше. Мозок перебуває у стані постійної пластичності, начебто процес дорослішання було зупинено на нейронному рівні. Виявлено активну зону в лімбічній системі, яка відсутня у звичайних людей і дорослих мутантів».

Макайла стиснула зуби.

— Він пише про них як про зразки… — прошепотіла вона.

Запис 12. Експеримент «Стимул»

«При больовому та емоційному впливі активність зони зростає. Особливо яскраво реакція проявляється у дітей віком від 6 до 12 років. Зв’язок болю, страху та стійкості мутації підтверджено».

Кай відвернувся від екрану. Його обличчя потемніло.

Запис 19. Невдалі спроби відновлення людської форми

«Зворотна трансформація неможлива. Спроби «відключити» мутацію призводять до розпаду особистості, коми чи смерті. Мутант — це незворотний стан».

Брюс тихо вилаявся крізь зуби.

Запис 27. Гіпотеза безсмертя

«Мутація не є джерелом безсмертя. Джерело — в симбіозі мозку, що мутував, і дитячої нейропластичності. Дорослі мутанти — носії стабільного, але «замкнутого» механізму».

Запис 31. Перспектива вилучення

«Мета: не перетворити людей на мутантів, а витягти механізм. Пріоритет — діти-мутанти. Можлива розробка сироватки, що уповільнює або повністю зупиняє старіння людського організму без зовнішніх мутацій».

Калі відчула, як усередині все похололо. Відкривши останній файл, вона прочитала:

Запис 34. Особиста примітка

«Я не збираюся рятувати мутантів. Вони побічний продукт еволюції. Але якщо їхнє існування дозволить людству вийти за межі смерті — ціна виправдана. Я маю завершити роботу. Часу залишилося замало».

Макайла відсахнулася від столу.

— Він хоче отримати ген безсмертя, — сказала Калі, відчуваючи, як до горла підступає нудота. — Вилучити. Вирізати. Витягти з мутантів.

— Ми для нього просто витратні матеріали, — сказала Макайла. — А діти… — вона не договорила. Не змогла.

Повисла тиша. Тяжка, гнітюча.

— Отже, — Калі завантажила файли і вимкнула комп’ютер, — якщо ми виберемося, ми маємо його знищити.

Вони покинули кімнату. Дані були завантажені, флешка надійно захована у Калі під одягом. Вони вже бачили вихід — важкі металеві двері. Саме тоді він вийшов із тіні. Хескелл не закричав. Не покликав охорону. Просто стояв, спираючись на стіну, ніби все, що відбувалося, його відверто потішало. Білий халат, планшет у руках, спокійне обличчя людини, яка вважає, що партію вже виграно.

— Тікати — погана ідея, Макайло, — сказав він рівно. — Особливо коли твоя дочка в мене.

Макайла завмерла.

— Ти… — голос у неї зірвався. — Ти брешеш.

Калі зробила крок вперед. Усередині все стислося, але розум був холодний і злий.

— Ти блефуєш. Дочки Макайли нема тут.

Хескелл злегка усміхнувся. Навіть не зло — стомлено, майже поблажливо.

— Я очікував, що ти так скажеш.

Він активував планшет. Екран спалахнув, і повітря в коридорі вмить стало важким, в’язким, як перед грозою. Кімната. Схожа на ту, що була в них. Камера дивилася згори. У кутку сиділи дві дівчинки.

Макензі. Маленька, злякана, з підтисненими до грудей колінами. Поруч — Ріка, онука бабусі Віллоу. Вона обіймала Макензі так міцно, ніби могла закрити її собою від усього світу. Обидві плакали тихо, без істерики, втомлено.

Макайла видала глухий звук — не крик, не стогін. У неї підкосилися ноги і якби Брюс не підхопив її, вона б упала.

— Ні… — прошепотіла вона. — Ні, будь ласка… вона ж дитина…

Хескелл вимкнув екран.

— Діти для мене надзвичайно цінні, — спокійно сказав він.

Кай стиснув кулаки так, що побіліли кісточки. Брюс дивився на Хескелла з відвертою ненавистю, тією самою, що буває, коли розумієш: перед тобою не просто ворог, а справжнє зло. Калі повільно видихнула. У грудях горіло, але розум працював чітко.

— Ви йдете — і Макензі вмирає першою, — Хескелл нахилив голову, спостерігаючи за їхньою реакцією. — Ви співпрацюєте — і у неї є шанс. Вибір, як бачиш, дуже простий.

Макайла дивилася в порожнечу, наче всі сили пішли разом. Її трясло.