Розділ 32

В Олд-Холлоу було шумно від обурень мутантів та стогонів поранених. Місто гуло тривогою, але не істерикою — злою, стриманою, важкою. Карлі працювала безперервно. Вона сиділа навколішки поруч із пораненим мутантом, акуратно очищала опік, прикусуючи губу від концентрації. Руки рухалися впевнено, ніби робили це сотні разів.

— Дай бинт, — кинула вона Конраду, не підводячи голови.

Конрад передав їй бинт і присів поруч.

— Тут краще стягнути сильніше, — сказав він тихо. — Інакше знову відкриється.

Карлі здивовано подивилася на нього.

— Ти розумієшся на цьому?

— Був медиком, — знизав плечима Конрад. — До війни.

І він справді чудово допомагав. Не метушився, не панікував, говорив спокійно, підтримував поранених короткими фразами, від яких ставало трохи легше. Карлі спіймала себе на тому, що прислухається до його голосу частіше, ніж треба. А він дивився на неї у перервах між допомогою пораненим. Нічого гучного, нічого очевидного. Просто тепло між двома людьми посеред хаосу.

Тим часом Дрейк стояв біля стіни, стиснувши кулаки.

— Я повертаюся за Калі, — глухо сказав він. — Сьогодні.

— Ні, — відповіла бабуся Віллоу.

Вона підійшла ближче і подивилася на нього так, що Дрейк мимоволі завмер.

— Якщо підеш, то помреш, — сказала вона без м’якості. — Або, що гірше, станеш новою жертвою Хескелла.

— Вона там, — різко відповів Дрейк. — Просто зараз. У його руках!

— Я знаю, — спокійно відповіла бабуся Віллоу. — І саме тому не можна йти наосліп.

Дрейк відвернувся, провів рукою по обличчю. Злість душила, не давала вдихнути на повні груди.

— Хескелл на це й чекає, — продовжила бабуся Віллоу. — Щоб ти зірвався. Щоб прийшов один. Щоб зламати тебе — і решту слідом.

Дрейк повільно видихнув.

— Тоді я піду не один, — нарешті сказав він.

Він дістав рацію, щоб зв’язатися з Фелон-Кріком.

— Реймонде, терміново, — сказав він чітко, ледве почув голос батька Калі в рації. — Нам треба підкріплення. Усі, хто може тримати зброю в руках та голову холодною. Калі і ще кількох захопив Хескелл.

У рації почулося шипіння. А потім знайомий голос відповів.

— Вже збираюся, — голос Реймонда трохи здригнувся, коли він заговорив. — Незабаром будемо.

Дрейк прибрав рацію і глянув у бік гір. Калі була там. І він збирався повернути її не на емоціях, а правильно. Цього разу Хескелл не повинен вийти переможцем.

Олд-Холлоу наче завмер в очікуванні. Бабуся Віллоу ходила між людьми впевнено, рівно, ніби була сповнена сил. Вона говорила з пораненими мутантами, з жінками, чиїх дітей забрав Хескелл, і ніхто не бачив у ній слабості. Тільки тверду, ясну волю. Таку не ламають ні вік, ні страх.

За кілька годин прийшла підмога з Феллон-Кріка. Реймонд ішов першим. Побачивши Дрейка, він кивнув — коротко, по-чоловічому. Ні запитань, ні зайвих слів. Тільки напруга в плечах і втомлений погляд видавали його хвилювання. Батько Калі тримався так, як тримаються люди, у яких усередині вже все горить. Слідом за ним йшли Уна й Талулла, а за ними — Едісон, Дезмонд та ще з десяток людей та мутантів. Серйозні, злі, готові битися. Олд-Холлоу на мить став тісним. Усі зібралися у великому приміщенні — старому складі. Розмова йшла швидко, різко, без розгойдування.

— Засідка була чиста, — сказала Талулла, схрестивши руки. — Хтось знав, коли та де ви підете.

Уна кинула погляд на Нору й Дарвіна. Холодний. Неприємний.

— І надто вчасно, — додала вона. — Такі збіги мені не подобаються.

Дарвін напружився.

— Ми не передавали інформацію Хескеллу, — сказав він жорстко. — Якби хотіли вас здати, зробили б це раніше.

— Це тільки слова, — відрізала Талулла. — Фактів немає. Ні «за» вас. Ні «проти» вас.

Карлі стояла поруч із Дрейком, мовчазна, зібрана. Конрад тримався трохи осторонь, але продовжував кидати на Карлі погляди.

— У нас немає доказів, — нарешті сказав Дрейк. — І немає часу влаштовувати полювання на відьом.

Реймонд почав розмову:

— Якщо почнемо гризти одне одного, Калі від цього не стане легше.

Уна відвела погляд. Талулла скрипнула зубами, але кивнула.

— Добре, — сказала вона, кинувши погляд на Нору й Дарвіна. — Тимчасово ви виправдані. Але я за вами дивлюся.

— Справедливо, — спокійно відповіла Нора, ніби увага її зовсім не лякала.

Тепер усі перейшли до обговорення нового плану — їм потрібно було якнайшвидше витягти своїх і знищити Хескелла, доки він не перетворив їхнє життя на пекло.

___________

Вітаю вас з Новим роком! Бажаю миру всім нам і світла! ❤️❤️❤️