Місто мутантів

Розділ 25

Всі разом вони почали обговорювати план, який швидко переріс у суперечку — гучну та нервову. Занадто багато злості, занадто багато варіантів та жодного ідеального плану. Калі наполягала, що без мутантів із Олд-Холлоу їм лабораторію не взяти. Дрейк розумів, що після вигнання шлях назад майже закритий. Нік пропонував діяти грубо і прямо, Карлі — обережніше, а Кай, як завжди, підкидав дров у багаття коментарями, від яких хотілося то сміятися, то битися лобом об стіл.

І ось тоді поряд пролунав хриплуватий голос:

— Ви так репетуєте, ніби хочете посвятити весь Феллон-Крік у свої плани.

До них підійшли троє мутантів. З ними говорив лисий, міцно збитий чоловік років 45 із уважним, чіпким поглядом. Він тримався впевнено, без зайвих рухів — із тих, хто спершу думає, а потім робить.

— Брюс, — коротко представився він. — Інженер. І якщо ви обговорюєте Олд-Холлоу, то робите це надто відкрито. Так не можна.

Поруч із ним переминався з ноги на ногу м’язистий мутант зі шкірою, натягнутою на череп, і повністю відсутнім носом. Очі в нього були живі, уважні, але погляд постійно перескакував з одного обличчя на інше. Вік його визначити було складно через надмірні мутації. Йому могло бути як і 20, так і всі 70 років.

— А я Дезмонд, — радісно сказав він, нахиливши голову під дивним кутом. — Я не люблю, коли люди кричать, але люблю, коли обговорюють плани. Плани — це добре. Особливо погані. Вони найцікавіші.

Третій майже навалився на стіл, посміхаючись на весь рот. Літній, з каламутними очима та запахом дешевого алкоголю.

— Едісон, — сказав він, піднімаючи палець. — І я вже бачив достатньо дурні за своє життя, щоб зрозуміти: якщо люди починають сперечатися про щось — значить, велика біда близько. Ха!

Калі напружилася. Дрейк також. Брюс це помітив і хмикнув.

— Спокійно. Ми нічого проти вас не маємо. Я почув, про що ви тут розмовляєте і зрозумів — вам потрібна допомога. Зникнення мутантів та експерименти над ними — це не жарти.

Дезмонд енергійно закивав.

— Так-так! Зникають люди. Ну… мутанти. Ну… ви зрозуміли. Це неправильно. Дуже неправильно. Я перевіряв — за всіма розрахунками неправильно.

Едісон засміявся і ляснув долонею по столу.

— А ще це погано для бізнесу. Коли всіх мутантів вкрадуть — кому я тут випивку продаватиму, га?

Декілька секунд усі мовчали, а потім Калі повільно видихнула і звернулася до Брюса. Розмовляти з п’янющим Едісоном чи дивакуватим Дезмондом вона не бачила сенсу.

— Ти добре знаєш Олд-Холлоу, Брюсе?

— Достатньо, — Брюс кивнув. — Буваю там іноді. А ще знаю, що мутанти з Олд-Холлоу вперті, але не дурні. Якщо правильно підібрати слова — вони слухатимуть.

Дрейк примружився.

— І що ти пропонуєш?

Брюс подивився на своїх супутників, а потім знову на Дрейка і Калі.

— Допомогу свою, — нарешті сказав він. — Але за однієї умови: ви зараз зменшуєте оберти. Жодних криків, жодних сцен, жодних «давайте терміново рятувати світ». Феллон-Крік маленький, стіни теж мають вуха.

Кай демонстративно притис долоню до рота і зобразив замок.

— Бачили? — Едісон хмикнув. — Люди вчаться. Світ змінюється.

Брюс продовжив, уже тихіше:

— Завтра вранці. Біля воріт Феллон-Кріка. Не всім натовпом. Половини вистачить, а краще — ще менше. Я проведу вас до Олд-Холлоу так, що ніхто зайвий не помітить. Не обіцяю, що вам там зрадіють, але шанс поговорити буде.

Калі переглянулася з Дрейком. Це була чудова можливість. Нерозумно таку втрачати.

— Ми згодні, — сказала вона спокійно. — Сідай, Брюсе, обговоримо плани.

Дезмонд радісно ляснув у долоні.

— О, плани! Я люблю плани. Особливо таємні. Особливо ті, де всі думають, що вони найрозумніші, а потім — бах! — і все йде не за планом.

— Дезмонде, — стомлено сказав Брюс. — Замовкни. А то наврочиш.

Едісон уже тягнув кухоль до Кая.

— Ну, коли домовилися, гріх не відзначити. За завтрашній день! За союз між мутантами та людьми!

Уна мовчки поставила на стіл ще випивку, кинувши на компанію уважний погляд, але запитань не ставила. Талулла вдавала, що зайнята іншими відвідувачами, хоча чудово все чула. Напруга поступово спадала. Розмови стали тихішими, сміх — обережнішим. На один вечір світ знову вдав, що він нормальний: люди, мутанти, алкоголь, розмови. Невелике затишшя перед бурею.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше