Розділ 24

Ранок у будинку Реймонда був оманливий спокійний. Сніданок — простий, ситний, без розмов про вчорашнє. Але як тільки посуд був прибраний, Калі мовчки витягла накопичувач і підключила його до старого комп’ютера батька. Екран блимнув. Вона переглядала файл за файлом. Ім’я автора скрізь те саме — «Лаймен Хескелл». Дрейк стояв у Калі за спиною, читаючи через плече. З кожним новим рядком обличчя в нього ставало все жорсткішим.

Запис 17.

«Розумні мутанти демонструють значно вищу нейронну стабільність у порівнянні з людськими суб’єктами. Чипи приживаються швидше. Втрата особистості мінімальна».

Калі ковтнула.

Запис 23.

«Спроби придушення волі у людей призводять до агресії, розпаду психіки, здичавіння. У розумних мутантів процес інший: розум зберігається, але вибір зникає. Ідеальні виконавці».

— Трясця… — видихнув Дрейк. — Та він знущається з них!..

Калі прогорнула далі.

Запис 31.

«Суб’єкт М-12 (раніше мисливець з поселення Олд-Холлоу) усвідомлює те, що відбувається. Розуміє накази. Опір відсутній. Погляд порожній. Свобода волі втрачена повністю».

Ось тут у Калі похололи пальці. М-12. Навіть не ім’я. Номер.

Запис 34.

«Висновок: розумні мутанти — головна мета. Люди надто нестабільні. Розширюватиму зону вилучення».

Калі відкинулася на спинку стільця.

— Ось чому він вибрав розумних мутантів. Не тому, що вони були близько, а тому, що вони краще піддаються його впливу.

— Для нього вони не люди, — кивнув Дрейк. — І не мутанти. Вони — матеріал.

Калі вимкнула комп’ютер і повільно видихнула.

— Якщо він доведе справу до кінця, то матиме армію. Думаючу. Слухняну. І повністю позбавлену вибору.

— Отакої… — Дрейк тяжко зітхнув. — Перспектива не найкраща.

Думки у них плуталися. Після записів Хескелла в голові стояв неприємний гул, як після удару. Занадто жахливим здавалося майбутнє, якщо цього психа не зупинити.

Їхні думки перервав стукіт у двері. Не обережний. Впевнений. Калі здригнулася, Дрейк машинально потягся до зброї, наче чекав погоні. Але коли Коннор спокійно відчинив двері, вони побачили на порозі Кая.

— У нас гості, — сказав він з таким виглядом, ніби приніс новини про безкоштовну випивку. — Підмога зі Сховища 17. Приїхали півгодини тому.

Це вивело Дрейка і Калі із заціпеніння краще за будь-який холодний душ. Вони швидко зібралися та вийшли. Реймонд залишився вдома — в нього були свої справи, і зараз це навіть на краще. То була не його битва.

У таверні було людно і галасливо. Запахи їжі, розмови, хтось сміявся — звичайний день у Феллон-Кріку, ніби світ не збирався знову летіти до біса. І біля дальнього столу, поряд з рештою команди, Дрейк і Калі побачили їх. Підкріплення.

Карлі — талановитий медик, із зібраним у хвіст чорним волоссям і веселим, хоч і трохи втомленим поглядом. Зак — як завжди спокійний і мовчазний, зі зброєю, яку він ніколи не випускав із рук. І Нік — розвалився на стільці, ніби був тут господарем, а не гостем.

— Ну, привіт, — посміхнувся Нік, помітивши їх. — Доктор Мейсон вирішив, що вам не завадить трохи здорового глузду, кілька гарних стволів та один нормальний медик.

Карлі повернулася до Калі.

— Я взяла побільше ліків і бинтів, щоб ви були готові до будь-яких несподіванок.

Калі пирхнула.

— Краще б вони не знадобилися.

Нік продовжив, уже серйозніше:

— Доктор Мейсон сказав, що вам треба передати більше зброї. Покращені зразки, розроблені спеціально для цієї місії. Тож… — він стукнув долонею по ящику біля ніг, — у вас тепер є нова зброя, боєприпаси і ми троє. Користуйтеся.

Дрейк подивився на них і вперше за ранок відчув не злість і не втому, а щось схоже на полегшення. Нехай новеньких лише троє, але на війні кожна людина важлива. А в тому, що Хескелл оголосив війну людству, ніхто вже не сумнівався.