Розділ 19

Нора Кейсі та Дарвін Коді. Вони наближалися до бабусі Віллоу, роздратовано поглядаючи на Дрейка з Калі. Нора йшла першою — лиса, з сірою шкірою, холодним поглядом і звичним виразом вічного невдоволення. Трохи позаду неї — Дарвін, високий, м’язистий, з різкими рисами обличчя та такою ж лисою головою. Вони виглядали так, ніби прийшли не на зібрання, а на розбірки.

Нора оглянула площу, потім її погляд зупинився на Калі та Дрейку.

— Чудово, — уїдливо сказала вона. — Вже й сюди людей притягли.

Шум на площі стих не відразу, але говорити стали тихіше. Дарвін ступив уперед.

— Це що тепер, — повільно промовив він, — Олд-Холлоу відкритий для всіх? Вам мало проблем свого часу люди влаштували?

Декілька мутантів згідно закивали. Інші, навпаки, роздратовано шикнули на нього. Калі напружилася, але мовчала. Дрейк зробив пів кроку вперед, проте бабуся Віллоу підняла руку, зупиняючи всіх разом.

— Досить, — сказала вона спокійно, але так, що всі одразу замовкли. — Ці люди тут не гості з цікавості. Вони прийшли нам допомогти.

Нора примружилася.

— А чому ж ще люди приходять сюди?

— Тому що вони шукають вченого з лабораторії, що краде мутантів для експериментів, — відповіла бабуся Віллоу. — Вже 10 наших викрали.

Дарвін хмикнув.

— Дуже зручно. Люди знаходять проблему — і люди виявляються єдиними, хто «може допомогти».

— Вони нічого поганого не зробили, — сухо сказала бабуся Віллоу. — На відміну від тих, хто пропонує ховати голову у пісок.

Дарвін стиснув щелепу, але промовчав. Нора пирхнула, відвернулася, але залишилася на площі. Суперечки спалахнули з новою силою. Одні вимагали вигнати людей негайно. Інші навпаки, чіплялися за них як за єдиний шанс зрозуміти, що взагалі відбувається в лабораторії. Ясно було лише одне: рішення поки що не було. Тільки страх, злість і відчуття, що час йде надто швидко.

Раптом з натовпу вийшов Клейтон Нікс. Той самий сердитий охоронець, який і на вході в Олд-Холлоу дивився так, ніби вважав людей негідними жити. Він не кричав — говорив глухо та жорстко, і від цього його слова звучали ще важче.

— Я вважаю, — сказав він, — що людей треба вигнати з Олд-Холлоу. Негайно.

Він вказав пальцем у бік Дрейка та Калі.

— Де з’являються люди — там завжди проблеми. Ми жили тихо, доки вони не прийшли. А лабораторію потрібно просто розбомбити. Без розвідок, без розмов. Зрівняти з землею і все.

Нора Кейсі відразу кивнула.

— Підтримую. Люди завжди приносять із собою хаос. Не важливо з якої причини.

Дарвін склав руки на грудях і додав, дивлячись поверх голів:

— А якщо не вийде знищити лабораторію, то треба піти подалі в гори. Ми це вже робили. Виживемо і зараз.

Декілька мутантів схвально загули. Чоловік десять одразу підтримали Клейтона. Хтось вигукнув, що Олд-Холлоу не повинен ризикувати заради чужих проблем. Хтось вважав, що краще втратити будинки, ніж свободу волі.

Калі відчула, як у неї холодіє всередині. Дрейк стиснув зуби, але мовчав. Бабуся Віллоу вдарила по старому відру, щоб привернути до себе увагу. Звук був тихий, але розмови відразу стихли.

— Ні, — твердо сказала вона. — Це неправильний шлях.

Вона обвела площу поглядом — довгим, уважним, ніби дивилася кожному у вічі.

— Розбомбити? А ви впевнені, що ми не вб’ємо наших? Там, як мінімум, знаходиться Дерек. А може й решта зниклих.

Клейтон насупився, але промовчав.

— Тікати? — продовжила бабуся Віллоу. — Ми вже тікали. І заради чого? Щоб розпочинати життя з нуля?

Вона повернулася до Дрейка та Калі.

— Ці двоє прийшли не за нашими припасами і не шкодити нам. Вони прийшли, бо хочуть зупинити загрозу. Я пропоную відправити їх.

По площі пройшов шум.

— Не самих, — додала вона. — З добровольцями. З тими, хто знає місцевість. Хто готовий ризикнути заради своїх.

Нора невдоволено пирхнула.

— І ви справді довірите нашу долю людям?

— Я їм довіряю, — спокійно відповіла бабуся Віллоу. — Бо якщо ми нічого не зробимо, то буде гірше. Вони мають досвід. А серед наших воїнів мало.

Суперечки спалахнули знову, але вже слабше. Хтось здавався. Хтось бурчав. Хтось просто стомлено мовчав, розуміючи, що іншого варіанта немає. У результаті площа затихла. Клейтон відвернувся, зло сплюнувши вбік. Нора і Дарвін переглянулися, явно незадоволені, але сперечатися більше не стали.

Рішення було ухвалено.

І Олд-Холлоу, хай і без особливої ​​радості, підкорився волі свого лідера.