Розділ 9

Калі провела приємний день разом із батьком, братом та Дрейком. Вони пообідали, а потім довго розмовляли. З батьком Калі не відчувала такої напруги, як з матір’ю. Адже мати кинула її усвідомлено, а батько навіть не знав про її існування. Калі його не звинувачувала і налагодити контакт із ним було легше. Ввечері батько ненадовго пішов — пропустити стаканчик віскі в таверні і поспілкуватись з Уною, а Калі провела цей час в компанії Коннора. Вона розповідала брату про свої пригоди, хлопець слухав їх з захопленням, мріючи колись і сам їх повторити.

Наступного дня, ближче до вечора, до них прийшла з таверни Сільвія і повідомила, що Уна з Талуллою хочуть поговорити. Калі, Дрейк і Реймонд швидко зібралися, і вже за кілька хвилин вони вийшли надвір. Повітря вечірнього Феллон-Кріка пахло димом і їжею, а вікна таверни попереду світилися теплим бурштиновим світлом, наче кликали всередину.

Уна, яка звично стояла за барною стійкою, помітила їх одразу, помахала рукою, жестом запрошуючи підійти до неї. Поруч з сестрою сиділа Талулла — як завжди спокійна, зосереджена, зі своїм вічним суворим виразом на обличчі. Погляд у неї був якийсь стомлений, наче день у неї видався важким.

— Ходімо, — тихо сказала Талулла, підіймаючись зі старого крісла, і повела всіх нагору до своєї кімнати. — Говорити краще там.

Кімната Уни і Талулли виявилася досить просторою: два ліжка, стіл, кілька стільців, шафа, книжкові полиці — все виглядало чистим та акуратним. Талулла зачинила двері, сперлася спиною на стіну і нарешті заговорила:

— Я була сьогодні вранці у поселенні мутантів за горами, — почала вона. — І ваші слова підтвердились. Там справді з’явилася активність біля старої лабораторії. Вона давно вважалася занедбаною, але хтось там тепер щось робить. І це погано. Дуже погано.

Калі відчула, як усередині все похололо. Дрейк насупився, ніби вже заздалегідь був готовий до поганих новин.

— Місцеві мутанти… — Талулла зітхнула. — Вони не люблять, коли люди приходять до них. І я їх розумію. Але вони стривожені. Сильно. Настільки, що готові поговорити. Проте… — вона глянула на всіх уважно. — Вони згодні прийняти лише двох.

Уна доповнила слова сестри:

— Вони бояться, що велика група людей може спровокувати конфлікт. І, якщо чесно, я їх розумію. Ті мутанти пішли за гори, щоб люди їх не чіпали. У багатьох був негативний досвід спілкування з ними. Не всі люди такі, як ви. Не всі ставляться до мутантів толерантно.

Калі і Дрейк переглянулись. Їм не потрібно було довго думати, щоб прийняти рішення.

— Ми з Калі підемо, — сказав Дрейк спокійно, але в його голосі чулася напруга.

— Так, — підтвердила Калі, — ми підемо вдвох. Розвідаємо обстановку, познайомимося із місцевими. А решта нехай поки що відпочине.

Реймонд хотів щось сказати, мабуть, він був проти того, щоб Калі йшла за гори, але все ж таки промовчав. Тільки стиснув губи і коротко кивнув, як людина, яка чудово розуміє, що рішення прийняте і сперечатися безглуздо, але він все одно відчував тривогу за дочку.

— Добре, — Талулла обдарувала їх коротким кивком. — Завтра вранці я відведу вас за гори. Тільки пообіцяйте, що не будете ображати їх. Я за вас поручилася. Жодних конфліктів та суперечок. Лише спілкування. Ви не вдома, ви в них у гостях. Так що ставтеся шанобливо, як би вони самі не поводилися. У мене будуть проблеми, якщо ви нашкодите мутантам.

— Звичайно, Талулло, — запевнила її Калі. — Ми все розуміємо. Обіцяємо — жодних конфліктів.

Уна підійшла ближче і підбадьорливо усміхнулася Калі:

— Не хвилюйся. Вони не злі. Вони просто захищають своїх людей і свою територію. Ви їм не вороги.

— Я знаю, — Калі кивнула. — Ворог у нас один — Лаймен Хескелл.

Незважаючи на зовнішній спокій, Калі відчувала і страх, і якийсь дивний приплив рішучості.

Хескелл був там. Вони обрали правильний напрямок. Вони його знайшли.

І як би їм не було страшно, вони повинні були його зупинити.