Розділ 7

Калі з цікавістю спостерігала за їх спілкуванням. Веселий тон Уни, її безсоромний флірт із Реймондом здавались їй дивними. Вона крадькома косилася на Кая, ніби боялася, що той скаже щось неприйнятне.

— А яка з цих дівчат твоя дочка? — запитала Уна, переводячи погляд з Калі на Ханну і Сільвію.

Реймонд вказав на Калі.

— Ось вона.

Уна уважно оглянула Калі і жартівливо відзначила:

— Гарненька. Явно не в тебе, Реймонде.

Реймонд закотив очі, ніяк не відповідаючи на її жарт.

— Де там Таллула? — пробурчав він.

У цей момент Таллула спустилася зі сходів. Її темне волосся було зібране в недбалий хвіст, а на обличчі читалася легка втома. Вона оцінююче подивилася на групу і запитала:

— Скільки вам потрібно кімнат?

— Нам по одній! — в один голос заявили Кай з Аароном, кожен вказавши на одну з дівчат. Аарон на Сільвію, а Кай — на Ханну.

Талулла схрестила руки на грудях, серйозно подивившись на Аарона та Кая:

— Дві кімнати, значить? Сподіваюся, ви не рознесете нам таверну?

Аарон поспішив запевнити:

— Обіцяю, ми поводитимемося тихо.

Кай хмикнув і додав, хитро посміхаючись:

— Принаймні поки нас не розбудять.

Калі нахмурилася, повернувшись до Аарона:

— Стривай, Аароне, коли це ти з Сільвією так зблизився?

Аарон підняв брови, вдаючи, що здивований її питанню:

— Ну, що за неуважність! Тобі б зір перевірити, Калі. А то знову впустимо Хескелла. І все через тебе.

Калі відразу ж стукнула Аарона в плече, хоч і розуміла, що він просто жартує.

— Ага, і коли ти встиг так потоваришувати з Ханною? — підозріло уточнив Дрейк, дивлячись на Кая. — З якого часу ви стали парою?

— Ми завжди були чудовою парою, — посміхнувся Кай, вдаючи, що нічого незвичайного не відбувається. — Ви просто цього не помічали.

— Дивно, що ти взагалі помітив когось, крім себе, — вставив Аарон, чим викликав загальний сміх.

Таллула, спостерігаючи за їх жартівливими перепалками, зітхнула:

— Гаразд, ходімо. Я вам покажу кімнати.

Вона провела їх вузьким коридором нагору, віддавши два ключі.

— Другі двері ліворуч і треті навпроти. Якщо щось знадобиться, моя кімната наприкінці коридору справа.

Ханна та Сільвія подякували Таллулі і забрали у неї ключі. Коли вони повернулися вниз, Уна вже чекала біля стійки, енергійно протираючи її ганчіркою.

— Ну що, будете снідати? — спитала вона. — У нас сьогодні омлет з грибами, кукурудзяні оладки та тости.

— Звучить непогано, — сказав Дрейк.

— Ще й як непогано, — підморгнула Уна. — Вибирайте стіл, я вам все принесу.

Компанія влаштувалася за великим дерев’яним столом біля вікна. Таллула підійшла до них із чашкою кави і тихо додала:

— Якщо шумітимете або жартуватимете про Дарвіна — Уна не врятує.

Кай посміхнувся, але цього разу нічого не сказав, мабуть, вирішивши послухатись здорового глузду.

Сніданок виявився простим, але ситним: підсмажені до золотистої скоринки тости, повітряні омлети з грибами та солодкуваті кукурудзяні оладки. Компанія дружно накинулася на їжу, насолоджуючись відпочинком та затишною обстановкою. Уна, явно налаштована на розмову, взяла собі чашку кави і сіла поруч, немов була частиною їхньої групи.

— Ну, як вам наша кухня? — спитала вона, ковзнувши поглядом по Реймонду.

— Смачно, — кивнув Дрейк. — Краще, ніж те, що ми їли останні кілька днів.

— Так, консерви не зрівняються з домашньою їжею, — відзначив Кай, простягаючи руку за черговою оладкою.

Уна розсміялася:

— О, тут і консервів вистачає. Але я люблю готувати сама.

Кай, примружившись, перевів погляд на Реймонда і, посміхнувшись, сказав:

— Реймонде, а ви, як я розумію, тут постійно їсте? У вас тут що особлива знижка?

Аарон відразу підхопив, додаючи з хитрою посмішкою:

— Так-так, напевно, тут подають особливий сорт віскі вечорами.

Реймонд закотив очі, вдаючи, що не розуміє їхніх натяків, а Уна з легкою усмішкою кинула погляд на Калі:

— У тебе кумедні друзі, — зауважила вона.

— Кумедні, поки я їх не затикаю, — відрізала Калі, обдарувавши Кая та Аарона багатозначним поглядом.

— Ми мовчимо, мовчимо, — пробурмотів Аарон, піднімаючи руки на знак капітуляції.

Калі повернулася до Уни, вирішивши перевести розмову на іншу тему:

— Слухай, Уно, а ти щось знаєш про поселення мутантів за горами?

Уна сьорбнула каву і відповіла:

— Звісно. Нічого незвичайного. Там невелике поселення, мирне, тихе. Більшість місцевих мутантів, якщо не ошиваються тут, проживають саме там.

— А ти бувала там? — поцікавилася Калі.

— Ні, це більше про мою сестру. Таллула часто туди ходить, у неї там подружка.

— А про Хескелла ти нічого не чула? — спитав Дрейк, уважно дивлячись на Уну.

Уна задумалася, перебираючи в голові знайомі імена, але потім похитала головою:

— Ні, вперше чую. Хто це?

— Одна погана людина, — коротко відповіла Калі. Їй не хотілося розповідати про все за сніданком і псувати людям апетит.

Уна, схоже, відчула напругу і, усміхнувшись, легенько ляснула по столу долонею.

— Досить про серйозне! Давайте їжте, доки все тепле. Я що, дарма готувала весь ранок?

Компанія усміхнулася їй у відповідь і атмосфера знову стала невимушеною. Усі з апетитом їли, не відволікаючись на розмови. Закінчивши зі сніданком, Калі відсунула порожню тарілку і нахилилася ближче до Уни:

— А як ти думаєш, чи можна нам побувати в тому поселенні за горами і поговорити з мутантами?

Уна підняла брови, здивовано глянувши на Калі:

— Хм, це складне питання. Вони, м’яко кажучи, не в захваті, коли люди туди приходять. У них там своє життя, свої правила. Навіщо це вам?

Калі зітхнула, обмірковуючи, як все пояснити, і вирішила поки не вдаватися до деталей:

— Ми шукаємо одну людину. Його звуть Лаймен Хескелл. Він дуже небезпечний і може нашкодити не лише людям, а й мутантам. Ми сподіваємося, що хтось із них міг його бачити чи чув щось про нього. В нього за горами має бути лабораторія.