Розділ 4

Реймонд провів рукою по волоссю, все ще переварюючи новину про існування дочки, потім глянув на Калі.

— А що твоя мати? Вона така ж безтурботна, як і була? Чи хоч трохи порозумнішала з роками?

Калі посміхнулася, згадуючи їхню нещодавню зустріч.

— Знаєш, як не дивно, але вона порозумнішала, — відповіла вона. — Мама вийшла заміж, її чоловіка звуть Лендон. Вони живуть у Евергреї. У мене навіть сестра є, Кейра. Їй 15, вона на рік старша за Коннора.

Реймонд підняв брови, явно здивований.

— Ось як… — задумливо промовив він. — Ніколи б не подумав, що твоя мати зможе осісти і завести сім’ю. Виходить, вона знайшла своє місце і свого чоловіка.

Він на мить замовк, потім знову глянув на Калі.

— Але якщо вона змінилася, то чому ти зустрілася з нею тільки зараз? Адже вона могла знайти тебе раніше, якщо хотіла.

Калі зітхнула, згадавши розмову з матір’ю.

— Вона боялася, — тихо сказала вона. — Говорила, що її весь час гризло почуття провини. Вона вважала, що я її ненавиджу, що не захочу її бачити.

Реймонд насупився, його погляд став серйозним.

— Дурниці, — сказав він твердо. — Жоден з батьків не повинен так думати. Вона повинна була знайти тебе, повинна була пояснитися.

— Повинна була, — погодилася Калі. — Але цього не зробила. В неї був свій шлях, свої помилки. Як би там не було, а я на неї більше не злюся. Втомилася.

Реймонд глянув на Калі і кивнув.

— Радий, що ти змогла її пробачити, — сказав він. — Це нелегко, я розумію.

Він знову замовк, ніби збираючись щось додати, але в цей момент у кімнату повернувся Коннор з тацею, на якій стояли чашки та чайник.

— Чай готовий, — бадьоро повідомив він, розливаючи напій в чашки. — Сподіваюся, усі люблять із травами.

— Це звучить як щось, що нам зараз потрібно, — усміхнувся Дрейк, приймаючи чашку з його рук.

За чашкою гарячого трав’яного чаю розмова поступово набула теплішого тону. Реймонд, спершись ліктями на стіл, раптом запитав у Калі:

— А як Марта? Бабуся твоя, жива?

Калі усміхнулася, трохи здивована тим, що він згадав її бабусю.

— Так, жива та здорова. Живе в тому ж місці, у своєму старенькому будинку. Через місяць у неї день народження, — сказала вона. — Ми всі збираємось туди. Мама, Кейра… ми всі.

Реймонд кивнув, його погляд став трохи відстороненим.

— Я… хотів би побачити твою бабусю, — несподівано сказав він. — Вибачитись перед нею. Їй одній довелося тебе ростити, коли це мав робити я.

Калі дивилася на нього, розмірковуючи, наскільки серйозно він це говорить.

— Думаю, бабуся буде рада побачити тебе, — нарешті сказала вона. — Вона завжди хотіла, щоб я знала, хто мій батько, навіть якщо вона була на тебе зла в минулому.

Реймонд повільно сьорбнув чай з чашки і подивився на Калі.

— Я поїду, — рішуче заявив він. — За місяць, кажеш? Значить, у мене буде час все обміркувати. З Мартою мені є про що поговорити. І з твоєю мамою також.

— Ти певен? — запитала Калі, піднявши брови.

Реймонд усміхнувся, але в його очах майнуло щось серйозне.

— Так, певен. Я вже надто довго ховався від минулого. Думаю, час із цим покінчити.

— Ось це я розумію, сімейна драма, — посміхнувся Кай, але одразу отримав легкий удар кулаком у плече від Ханни.

Коннор, який всю розмову тихо сидів поруч, хмикнув, але так нічого і не сказав, продовжуючи пити свій чай. Атмосфера за столом стала трохи спокійнішою, і Калі відчувала, що в повітрі витає надія.