Як кішка Айтішка пса Шарика вразила

Життя — як море: то хвилі, то штиль. Все має тенденцію починатися і закінчуватися. Рано чи пізно… Війна теж. А що буде далі? Ціна заплачена височенна. І який сенс цього? Не тільки передивитись власні цінності, не тільки почистити своє оточення, а нарешті перестати обслуговувати «сірих кардиналів» і обрати себе!

І Місто Мрії — це не фантастика, а реальна можливість, якщо ми змінимо підхід.

Ну що, заварюйте валер’янку, вмощуйтеся зручніше. Поки люди зайняті глобальними консиліумами, у мене на підвіконні відбувся серйозний урбаністичний саміт.

Мій сусід по дивану пес Шарик знов розпереживався. Лежить, зітхає на пів кімнати:

— Ой, Айтішко, як важко жити… То тривога, то бюрократія, то корупція, то комуналка виросла, то в ЖЕК не додзвонишся. Тільки налаштуєшся на високе, бах, світло вимкнули, або чергова довідка про довідку потрібна. Війна виснажує, а тут ще й побут добиває. Таке враження, що ми не живемо, а просто виживаємо в якомусь квесті на витривалість!

Кішка Айтішка ліниво привідкрила одне око, покрутила вусом і каже:

— Шарику, ти в корінь дивишся. А знаєш, кому вигідно, щоб ти тільки те й робив, що виживав і бігав за довідками?

— Коту з третього під’їзду? — гавкнув Шарик.

— Бери вище. Це вигідно всій цій старій системі двоногих чиновників. Бо поки ти шукаєш, де взяти папірець із печаткою, і думаєш, як дотягнути до весни, у тебе немає часу підняти голову і запитати: «Стривайте, а чому наше місто схоже на заіржавілий велосипед, якщо ми живемо в епоху штучного інтелекту?» Ситими й заклопотаними виживанням котиками... ой, тобто людьми, простіше керувати.

— І що робити? — Шарик аж сів. — От закінчиться війна, повернемося до відбудови і знов у ті самі ЖЕКи?

— А от і ні, — муркнула Кішка Айтішка. — Будемо будувати Місто Мрії. І для цього не треба винаходити велосипед, треба просто змінити модель.

Дивись, друже, пояснюю на пальцях і пазурях :-), з чого складається формула ідеального життя і крутого міста.

Запам’ятай три цифри: 10%, 40% і 50%.

Твої 10% — це знання (освіта та досвід).

Шарику, всі ці твої дипломи, сертифікати про закінчення курсів «Як правильно гавкати на поштарів» та досвід копання грядок — це лише 10% успіху.

Багато розумних людей з трьома вищими освітами зараз сидять у кабінетах і придумують нові податки.

Знання без правильного застосування — це просто рюкзак із цеглою на спині.

У Місті Мрії нам потрібні не «корочки», а вміння швидко вчитися і спиратися на технології.

Твої 40% — це Мислення (установки, переконання і цінності).

Ось тут починається магія. Якщо ти мислиш як бродячий пес, який чекає, що йому винесуть кістку, ти житимеш у муніципальному бардаку і жалітися на мера.

Але якщо увімкнути мислення СЕО чи підприємця, ти кажеш:

«Місто — це сервіс. Я плачу гроші й хочу, щоб усе працювало як годинник. Не працює додаток чи не вивезли сміття? Керуюча компанія платить мені штраф за контрактом».

Відчуваєш різницю?

Потрібно перестати бути «просителями» і стати господарями, які обирають ефективність, а не популізм.

І головні 50% — це Оточення!

Шарику, половина твого успіху — це ті, хто навколо тебе. Якщо ти крутишся в компанії псів, які тільки скиглять під парканом, ти й сам станеш таким.

Місто Мрії — це коли тебе оточують люди (і котики), які хочуть створювати, інвестувати, будувати та розвиватися.

Більше того, оточення — це і є саме середовище міста.

Якщо навколо тебе замість сірих парканів сучасні хаби, замість черг зручний софт (програмне забезпечення), а правила гри (закони та суди) захищають тебе, а не чиновника, то ти розквітаєш.

Якщо створити правильне оточення та прозорі правила, сюди прийдуть найкращі люди й мільярдні інвестиції.

Шарик замріяно подивився у вікно, почесав лапою за вухом і каже:

— Тобто, щоб побудувати таке Місто Мрії після війни, нам треба просто змінити оточення і переналаштувати мізки на ефективність?

— Саме так, малий, — підсумувала Кішка Айтішка, згортаючись клубочком. — Менше бюрократії, більше бізнес-підходу, круте ком'юніті — і ніяких старих схем.

А поки люди думають, передайте мені он той шматочок риби. Треба ж чимось підживлювати ці 40% мислення! :-)

👉 1. Тест на «котяче мислення» (про твої 40%)

Коли у вашому під’їзді/районі щось ламається, яка ваша перша думка:

«Знов цей клятий ЖЕК нічого не робить» (мислення виживання)

чи «Якого біса, я плачу за сервіс, де мій автоматичний перерахунок у додатку?» (мислення СЕО)?