Тієї ночі вони відпочивали в одному з вцілілих верхніх павільйонів. Місто мовчало, мов давало їм тимчасовий спокій. Але коли Шиз заплющила очі, її накрило хвилею темного сну.
Вона стояла в місті, якого не існувало. Каар-Несхат був цілим, сяючим, і не мав тіней. Люди сміялись, жреці співали, і навіть повітря пахло квітами. Але в центрі площі стояв він — чоловік у чорному плащі з жаринками в очах. Поруч — Альд, але… інший. Зовсім юний, ще не зламаний. І третя постать, що тримала її за руку. Жінка. Висока, у срібному.
— Ти колись була тут, — сказала вона. — Але тебе не пам’ятають.
— Хто ти? — прошепотіла Шиз.
— Твоя мати. І я лишила тобі ключі. Але вибір — твій.
Пейзаж раптово змінився. Місто згоріло дотла. Тіні накрили небо. І в останню мить вона побачила третього — того, хто стояв у центрі бурі. І його очі були… її.
Шиз прокинулась із криком. Альд уже був поруч.
— Що ти бачила?
— Себе. В тому, кого боялась знайти… — її голос здригнувся, і Шиз опустила погляд, ніби боялась зустріти в очах Альда відповідь на власні страхи. — Його постать була чіткою — стояв серед руїн, але не згорілий, не понівечений, а майже величний. І в той самий момент — жахливий. Бо я відчула, що він не просто знайомий. Я — це він. Або могла б бути. Його очі... були мої. Але спотворені. Немов сама Темрява користувалась моїм обличчям, щоби заговорити до світу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
