"Кристали, що пам’ятають"

Прохід, який відкрили Зберігачі Знань, вів у приміщення, що з першого погляду здавалося темним і порожнім. Але коли перший крок Шиз торкнувся підлоги, стіни навколо злегка засяяли. Це був не звичайний камінь — він вбирав і випромінював пам’ять.

Зала розширювалась поступово, відкриваючи кристалічні стовпи, що росли з підлоги, стелі й навіть зі стін. У кожному пульсувала тьмяна іскорка, мов серце. Підходячи ближче, Шиз побачила в одному з них застигле зображення — жриця, що тримала чашу з багряною рідиною, а навколо неї стояли люди в масках, схилившись у поклоні.

— Це спогади, — прошепотів Альд. — Місто зберігає свої історії… живими.

— І ми можемо їх побачити, — додала Шиз, торкаючись одного з кристалів.

У ту ж мить її свідомість сягнула глибше. Перед очима виринуло давнє видіння — Каар-Несхат у часі розквіту. Вежі сіяли сріблом, повітря наповнене піснею магії, що вібрувала в кожному камені. Люди сміялися, торгували, жили, не боячись нічого.

А потім — різкий перехід. Та сама площа, але вкрита попелом. Крики. Жреці, що виводять символи на землі. Темні хмари — не з неба, а з підзем’я. Сила, яку вони не мали торкатися… але торкнулись.

Шиз відсахнулась. Дихання збилось.

— Вони… самі пробудили те, що знищило місто, — прошепотіла.

Хесар, стоячи поруч із кристалом, що показував зібрання жреців перед падінням, нахмурився:

— Це була не просто помилка. Це було… жертвоприношення.

— Не всі були згідні, — додав Альд. — Я впізнаю себе. Я був тут… серед них… але я тікаю.

Інший кристал показав саме це: молодого Альдуара, що, схопивши сувої, кидався геть із залу, а за ним гналися інші. У його очах — паніка, біль… і розуміння.

Шиз торкнулася його руки.

— Ми мусимо дізнатися все. Якщо ці уламки правди допоможуть… я подивлюся в кожен кристал.

Один із Зберігачів підійшов ближче.

— Але пам’ятай: спогади — це не лише картини. Вони мають вагу. І кожне побачене — змінює тебе.

Шиз кивнула. Вона вже це знала.

Їх чекали ще десятки стовпів. І з кожним — частина великого пазлу падала на своє місце. Але місто не просто хотіло показати правду — воно готувало їх до вибору. Бо, знаючи минуле, вони мусили вирішити, чи стане воно майбутнім.