Фігура у темному плащі стояла посеред кімнати, немов примара, яка виринула з минулого. Його очі, схожі на тліючі жарини, світилися в сутінках, відкидаючи примарне світло на запилені полиці. Шиз і Хесар мовчки спостерігали за ним, напружено чекаючи, поки незнайомець заговорить.
"Каар-Несхат ніколи не був звичайним містом," — нарешті пролунало з-під каптура. Голос його був низьким, немов далекі гуркітливі хвилі. "Це був оплот сили, місто, збудоване навколо древньої магії. Але не все, що спить у глибині, слід будити."
Шиз відчула, як її серце стислося. Вона згадала тіні, що мерехтіли на вулицях, і відчуття, ніби щось невидиме стежило за ними від самого моменту їхньої появи тут.
"Що ж сталося?" — запитав Хесар, зводячи руки на грудях.
Незнайомець зробив кілька кроків уперед. Його плащ майже не ворухнувся, ніби він був частиною мороку. "Колись місто процвітало під захистом своїх жреців. Вони служили магії, поклонялися її джерелу — кісткам богів. Але людська жадібність не має меж. Одного разу жреці вирішили підкорити магію, зробити її своєю рабинею. Вони намагалися змусити її виконувати їхню волю. І тоді місто відповіло."
Повітря в кімнаті здавалось важким, немов би давній жах проник у нього й не збирався відступати.
"Що саме зробило місто?" — голос Шиз звучав тихо, але в ньому бриніло напруження.
"Воно прокинулось," — відповів незнайомець. "Магія, яку вони намагались підкорити, поглинула їх. Вежі розпались, вулиці заповнилися тінями, і те, що колись було серцем Каар-Несхата, перетворилося на порожнечу. Але місто не померло. Воно стало чимось іншим. Чимось голодним."
Хесар обмінявся поглядом із Шиз. Вони обоє відчули це з першого моменту — місто ніби мало власний розум, волю.
"Чому ти нам це розповідаєш?" — запитала Шиз. "Чого ти хочеш?"
Чоловік у каптурі нахилив голову, і його очі загорілися ще сильніше. "Ви обрали цей шлях. І вам доведеться зробити вибір. Або ви станете частиною Каар-Несхата, зіллєтеся з його сутністю, прийнявши його силу... або знайдете спосіб розірвати його прокляття."