Роздуми перед бурею

Роздуми перед бурею

Шиз і Хесар довго сиділи в тіні розбитої вежі, спостерігаючи за тим, як вечірні тіні накривали Каар-Несхат. Вулиці, що вдень здавалися лише порожніми, тепер ставали схожими на примарні коридори між світами. Повітря було напоєне давніми шепотами, і кожен порив вітру здавався чиїмось забутим голосом.

"Місто не дає нам відповідей," — тихо сказала Шиз, спираючись на уламок каменя. "Або ж дає, але не такими, які ми можемо зрозуміти."

"Це тому, що воно нас випробовує," — Хесар підняв очі до темного неба. "Якщо ми зробимо хоча б один хибний крок, воно нас поглине, як і всіх інших."

Їхні роздуми перервала Дара. Жінка стояла неподалік, вивчаючи їх спідлоба. Вона підійшла ближче, її згорблена постать відкидала довгу тінь на потріскану землю.

"Ви хочете врятувати місто?" — її голос був тихим, але кожне слово мало вагу. "Ви навіть не уявляєте, чого воно потребує."

"Ми хочемо принаймні спробувати," — відповіла Шиз, відчуваючи, як у грудях закипає рішучість. "Але не ціною ще більшого руйнування."

Дара зітхнула й опустила голову. "Ви прийшли сюди не просто так. Кістяні Боги не пробуджуються без причини. Що б не чекало вас попереду, вибір вже зроблено. І він належить не лише вам."

Шиз відчула, як у її свідомості промайнуло щось чужорідне — місто, неначе живий організм, торкнулося її думок, залишаючи за собою відчуття туги, болю й... очікування.

"Якщо ми маємо вибір, ми маємо знати, що робити," — сказав Хесар. "Чим ми можемо допомогти?"

Дара довго мовчала, а потім, ніби зважившись, кивнула.

"Вам потрібно дізнатися про того, хто вже приходив у це місто раніше. Про чоловіка в чорному, який сказав, що повернеться. Він знає відповіді. І якщо ви його знайдете... можливо, врятуєте не лише себе."

Шиз і Хесар перезирнулися. Відповіді були ближче, ніж вони думали. Але чи зможуть вони впоратися з тим, що дізнаються?