Обітниця вірності

Обітниця вірності

Шиз і Хесар стояли перед древнім вівтарем у серці Каар-Несхата. Навколо них вирувала темрява, що здавалася живою, спостерігаючи, чекаючи. Кам’яні плити під ногами пульсували слабким світлом, ніби самі жили й дихали разом із містом. Повітря було густим, насиченим шепотами, яких не можна було почути вухом, але відчутними в самій душі.

«Ви прийшли, але ще не належите мені», — заговорило місто, його голос лунав у головах, проникаючи в кожну думку, змішуючись зі спогадами і страхами.

Хесар стиснув кулаки, але відчув, як його воля починає розчинятися в цьому шепоті. Шиз вдихнула глибше, її серце билося швидше, але вона не відступала. Вона знала — це випробування, від якого залежить їхнє подальше існування.

«Що тобі потрібно від нас?» — її голос звучав рівно, хоч усередині все тремтіло.

«Вірність, — відповіло місто. — Ти шукаєш правду, але правда коштує дорого. Присягніть мені, і я відкрию перед вами свої таємниці».

Шиз і Хесар перезирнулися. Обітниця вірності місту, що пожирає своїх мешканців, не могла бути просто словами. Це означало більше, ніж служіння чи підкорення. Це означало стати його частиною, прийняти його темряву в себе.

«Що означає ця клятва?» — запитав Хесар, відчуваючи, як холод проникає в його кістки.

«Ви будете частиною мене, так само як я частина вас. Я дам вам силу, та ви належатимете мені. Ви говоритимете від мого імені, відчуватимете мене в кожній миті свого існування. І коли настане час — ви виконаєте мою волю».

Темрява навколо стиснулася, ніби місто випробовувало їх, змушуючи відчути тягар цієї обітниці. У вухах Шиз задзвеніло, ніби її зв’язували невидимі пута.

Вона стиснула щелепи. Вона не знала, чи це пастка, чи єдиний шлях дізнатися правду. Але вона вже пройшла занадто далеко, щоб відступати.

«Я присягаю», — прошепотіла вона, відчуваючи, як щось гаряче пробігло її венами.

Хесар зробив крок уперед, його голос лунав твердо:

«Я також присягаю».

Темрява завирувала, обійнявши їх, змусивши їхні тіні зливатися з міськими стінами. Здавалося, що саме повітря стало щільнішим, і місто заговорило знову, але цього разу — зсередини них самих. Їхні серця билися в унісон із древнім пульсом Каар-Несхата.