Темрява здавалася майже живою. Вона струменіла вздовж стін, перетікала у тріщинах і просочувалася в повітря, роблячи його важким, насиченим пилом і спогадами. Шиз повільно рухалася вперед, відчуваючи, як щось незриме ковзає поруч, немов прислухається до її кроків.
Хесар ішов мовчки, його обличчя застигло в напруженні. Тут, під землею, навіть його впевненість виглядала крихкою. Він знав, що вони наближаються до чогось важливого — до самого серця Каар-Несхату.
— Чуєш? — прошепотіла Шиз.
Хесар на мить зупинився. Потім повільно кивнув.
З темряви линув ледве чутний шепіт, сотні голосів перепліталися у безладному гомоні, створюючи моторошну симфонію. Це не були слова, це була сама пам’ять міста, його страждання і лють, замкнені у цих стінах.
— Вони пам’ятають тебе, — сказав Хесар, його голос звучав глухо. — Вони знають, хто ти.
Шиз відчула, як її всередині пробіг холод. Вона не хотіла цього чути. Але щось у її власному серці відгукувалося на цей шепіт, впліталося в нього, ніби завжди було частиною цього місця.
— Ми повинні йти далі, — сказала вона, стримуючи тремтіння.
Попереду, в глибинах, щось чекало на них. І воно вже прокидалося.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
