Місто Кістяних Богів

Поклик минулого

Шиз відчула, як її шкіру обпалює морозний дотик невидимих сил. Голос у її голові продовжував говорити, переплітаючись з відлунням міста:

«Ти була тут. Але не сама. Ти принесла розпад, і тепер повернулася, щоб завершити те, що почала».

Її серце стислося. Це було неправдою. Вона ніколи раніше не ступала в Каар-Несхат… чи все ж таки ступала? Спогади, які не належали їй, калейдоскопом спалахували в її свідомості. Руїни, що колись були величними храмами, магія, що виливалася у повітря, й обличчя, чиї імена вона не могла згадати.

Хесар схопив її за зап’ястя, повертаючи до реальності:

— Не слухай їх. Це пастка. Вони годуються сумнівами.

Але чи була це пастка? Чи, можливо, істина, яку місто приховувало від неї?

Тіні навколо здригнулися. Земля під ногами завібрувала, і стародавня мозаїка вкрилася тріщинами. Глибоко внизу, під містом, щось пробуджувалося.

«Вибір уже зроблено», — промовив голос. — «Залишилося лише прийняти свою долю».

Шиз вдихнула на повні груди. Вона не дозволить собі загубитися в минулому. Вона має знайти відповіді.

— Веди мене далі, — сказала вона Хесару, не відводячи погляду від примарної постаті перед собою. — Якщо я справді була тут раніше, то я хочу знати чому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше