Шлях у темряву

Шиз зробила глибокий вдих, намагаючись приборкати страх. Вона знала, що не може відступити. Це місце її впізнало, прийняло, і тепер вимагало відповіді. Але чого саме воно хотіло? Що приховувала ця мертва тиша, що наповнювала руїни?

Крок за кроком вона рушила вперед. Кам’яні брили під ногами були вкриті пилом століть, а в повітрі стояв запах вологи, змішаної з гнилизною. Вузькі проходи між зруйнованими будівлями звивалися, мов пастка, а темрява, що згущувалася навколо, здавалася майже живою. Шиз інстинктивно потягнулася до магії, та натомість відчула лише глуху порожнечу. Місто не дозволяло їй скористатися силою — поки що.

Вона ступила на покинуту площу, в центрі якої височів древній обеліск, вкритий символами, що тьмяно виблискували в сутінках. Навколо нього лежали розкидані кістки. Вони були старими, майже зотлілими, та деякі все ще зберігали обриси людських черепів. Від їхнього вигляду по спині пробігли холодні мурашки.

Раптом щось заворушилося вдалині. Шиз різко озирнулася. В одному з провулків промайнув силует. Високий, худорлявий, його рухи були ривчастими, неприродними. Він не йшов, а ковзав по землі, ніби не зовсім належав цьому світу.

— Хто ти? — голос її здався надто слабким у порівнянні з густою тишею міста.

Фігура зупинилася. Тіньові обриси навколо неї ворушилися, мов чорний дим. І тоді знову пролунав той самий голос, що шепотів раніше:

— Пам’ятаєш нас?

Шиз відчула, як щось холодне торкнулося її думок. Зображення промайнуло перед очима — велике місто, повне життя, блискучі вежі, широкі вулиці, голоси торговців, запахи спецій і диму. А потім — вогонь. Крики. Кров на камінні.

Вона похитнулася і впала на коліна, важко дихаючи. Її пальці стиснули пилюку під собою. Видіння зникло, але відчуття страху залишилося.

— Ти повинна знати правду, — прошепотів голос.

Фігура наблизилася. В сутінках вона вже не здавалася такою примарною. Це була людина, але виснажена, змучена, очі її горіли слабким світлом, наче згасаюче полум’я.

— Йди за мною, — сказав він. — Якщо хочеш зрозуміти, що ти забула.

Шиз вагалася. Але щось у його словах змусило її піднятися й зробити перший крок за ним, у ще глибшу темряву міста.