13. Весілля

Там у нас уже чекали.

- Ну, нарешті! – Зрадувано кинулася до нас зі всіх ніг Світлана Андріївна.

Сьогодні на честь такого знаменного дня вона була з розкішною зачіскою, в гарній сукні, з макіяжем. А ще звичайно: босоніжки, сумочка та інше все, як і належить молодятам.

Олександрович у своєму чорному офіційному костюмі теж мати чудовий вигляд. І коли вони стали удвох, то досить імпозантна була пара.

- А Лєри все немає і немає, — поскаржилася нам Світлана Андріївна. - Вона сказала, що прийде рівно о десятій. І ось бачите. - Хвилювалася вона, — досі ще нема. А вже початку одинадцятої. Нам треба вже йти на розпис. А вона десь ходить. Ось шкідливе дівчисько, — почала сердитися мама Валерії, - вічно щось викине і придумає. Лера з раннього ранку кудись пішла й обіцяла бути під час. Де вона ходить?

У РАГСу вже юрмилися святкові компанії. До нас вийшла завідувачка.

- Ну де ж ви? Вже час йти. А де ж Лера?

- А ось то не вона? - показав нам Олександрович на дівчину, яка самотньо йде, яка не поспішаючи йшла вулицею. І при веді її всі зустрічні чоловіки зупинялися і довго дивилися їй у слід.

- Та ні. Не може бути! – сказала Світлана Андріївна. - Лера так ніколи не вдягається.

На вулиці йшла дівчина у дуже відкритій шикарній сукні. З красивою зачіскою розпущеним волоссям. У золотистих босоніжках. Сукня була звичайно, як у принцеси. І дівчина також дуже розкішно виглядала. І я подумав, що це точно не Лера. Вона так красиво ніколи не мала вигляд. Але на такій я б із задоволенням одружився прямо зараз.

Сукня була така на бретельках з розрізом спереду і майже до самого не можна. Ще я помітив, що цій дівчині розкішне погруддя і дуже відкрите декольте.

Вона підійшла ближче до нас.

- То я не зрозуміла? І на кого ми чекаємо? Надішліть швидше. Нам уже час, Вибачте, я трохи затрималася через зачіску.

- Лера? – сказали ми в три голоси.

- Мам. Ти така гарна! – обійняла Світлана Андріївна Валерія.

- Ти сьогодні дуже гарна доню і сама на себе не схожа. Навіть я тобі не впізнала, Це ж треба. Ти ніколи таких суконь не носила. Яка ти в мене красуня! Просто справжня Корольова.

- Ти тільки нас не лай. Я сьогодні теж виходжу заміж за Андрія. – Взяла мене під руку Валерія.

- Дякую, доню. Я від тебе такого не чекала. - І тут раптом Світлана Андріївна почала сміятися.

- Ну, гаразд, вітаю. Не знаю, як це в тебе сталося. Я просто не чекала.
- Вітаю вас з хлопцем, — звернувся до мене. - І чесно кажучи, я вам не заздрю. Я з нею вісімнадцять років мучилася. Тепер ваша пора прийшла.

- Бачите, як вона зі звичайної дівчини перетворилася на якусь красуню. Вона ще не може у нас відчебучити.

- Дякую, що хоч у сукні прийшла, а не в купальнику. -То усміхалася від щастя, то поплакала Світлана Андріївна

Лера звичайно була дивовижно красиво у новому вбранні. З такою зачіскою. І така граційна. Справжня грецька богиня.

- Це тобі, — встиг я подарувати їй великий букет троянд перед тим, як іти до РАГСу.

- Ух ти! Мої улюблені білі троянди! Не знаю звідки тобі дізнався, але це мій улюблений колір! - захопилася Лера.

- А ти знаєш, що у нас немає кілець? - прошепотів я їй на вушко.

– Не бійся. Я все про це наперед подумала. Ось дві каблучки у мене є. Це я сама купила. У мене були відкладені гроші. Я хотіла поїхати у туристичну подорож за кордон. Але тепер ось бачиш усі гроші на обручки пішли. Але нічого, колись потім поїду. Зате все буде, як у людей.

Церемонія як церемонія. Розпис. Запитання. Треба було поцілуватись. І ось ми всі вчотирьох їдемо додому.

- Ти тепер можеш бути вільним. Я тебе нічого не зобов'язую. Ми розписалися і все. Якщо захочеш, розлучитися, то будь-якої миті я можу це зробити. Тільки, звичайно, почекай трохи, а тут для мама це буде ударом. Скаже, не встигла вийти заміж, а вже розлучаєшся. Мені це просто треба було для вільного життя.

- Я так і зрозумів Лера. Я чудово напевно розумію всі твої почуття. - Потиснув я її долоню. - Давай будемо вдавати, що ми закохані і в нас все добре і чудово. Така весела життєрадісна пара ми з тобою. Щоб не засмучувати твою маму. Вона така сьогодні щаслива!

– Давай. Тільки я тебе попереджаю – шлюбної ночі у нас не буде. На таке можеш навіть не розраховувати. – суворо попередила мене Валерія

- Та я особливо й не розраховував. Не буде так і не буде. Я взагалі дивуюсь цій авантюрі. Ну, ти просто вразила мене. Ось така гарна. І якось дуже незвично. Мені здається в джинси і футболці, колись ти вся була проста ти мені навіть більше подобалася. А зараз ти така Корольова, я в джинсах, звичайний хлопець. А тобі потрібний якийсь принц.

- Та не потрібний мені ніякий принц. – розплакалася Лера.

- Ну от. Починається. – зауважила Світлана Андріївна, що Лера плаче. – Щоб наречена на весіллі не поплакала, такого просто не буває.

І сама раптом теж почала ревти.