Розділ 2: Вечірка завершилася не так…

Ніч у клубі була живою та енергійною — світло миготіло, баси ритмічно пульсували, і всі на танцполі віддавалися музиці. Нішель, Рейн, Сабін і Серена насолоджувалися моментом, сміялися, спілкувалися й танцювали разом. Однак Сабін першою покинула танцпол і відійшла в одну з тихих частин клубу. Тут було м’якше освітлення, а звуки музики здавалися ледь чутними. Вона знайшла місце біля великого вікна, звідки відкривався вид на нічне місто. Дістала телефон із сумки й, схиливши голову, набрала номер матері. Чекаючи, доки вона візьме слухавку, зітхнула.

— Сабін, чому ти телефонуєш?

— Ма, але ж…

— О Боже, доню, йди відпочивай. З дітьми все добре. Вони заснули.

За кілька хвилин, коли Сабін закінчила розмову з матір’ю, повернулася до дівчат і побачила, що сестри не було.

— Де Серена? — перекрикуючи музику, голосно запитала.

— Відійшла зателефонувати! — відповіла Нішель.

Сабін, усміхнувшись, кивнула. Подумала, що стовідсотково Серена телефонує матері дізнатися, як там діти.

Серена, знайшовши більш-менш затишне місце, де музика не вирувала, дістала телефон і присіла на м’який диван у куточку. Коли матір взяла слухавку, вона швидко промовила:

— Привіт…

Евелін, не втримавшись, розсміялась у слухавку.

— Так, Серено, йди відпочивай. Діти вже заснули. Не хвилюйтеся. Цей вечір ваш.

Серена, дізнавшись, що діти заснули й у них все добре, за кілька хвилин приєдналася до дівчат. Сабін, оглянувшись, побачила Камілу й штовхнула сестру убік. Каміла підійшла до дівчат, і їхні погляди зустрілися, немов ціла історія була написана в тій короткій миті.

— Сабін! Серено! Я навіть не очікувала зустріти вас!

— О, Каміло, це справжня несподіванка, — відповіла Сабін, не приховуючи подиву. Все ж вони не бачилися довго, і це була нагода поговорити.

Але їхня дружня атмосфера тривала недовго. Незабаром до дівчат підійшли кілька чоловіків. Один із них нахабно усміхнувся, інший безцеремонно сів поруч, ніби не помічаючи, що дівчата спілкуються між собою.

— Красуні, і чому ви тут самі? — почав один із них і ніби випадково торкнувся плеча Каміли. Дівчина швидко відсахнулася, і чоловік посміхнувся.

— Може, вам краще приєднатися до нас? — додав другий чоловік, нахиляючись так близько, що Серена відчула запах алкоголю.

Поведінка чоловіків була нахабною, і відразу стало зрозуміло, що вони не звертають увагу на те, що дівчата не хочуть спілкуватися. Сабін відчула, як нерви напружуються. Вона не любила, коли хтось порушував її особистий простір, а особливо коли це робили так безцеремонно.

— Здається, ви нас не зрозуміли! Ми не бажаємо спілкуватися й знайомитися! Так що, якщо не проти, залиште нас у спокої! — промовила Серена.

— Ми просто хотіли познайомитися! — продовжував один із чоловіків, але на його обличчі вже з’явилася змінена риса — злість.

Серена відчула, що це може перерости в щось більше, якщо не вжити заходів. Тому вона подивилася на Камілу й піднялася з місця. Один із чоловіків схопив Серену за руку, і вона, похитнувшись, ледве не впала.

— Забери руки від моєї сестри! — Сабін різко піднялася з місця й інстинктивно стиснула кулаки.

— Ну чому ви такі непривітні? — хмикнув чолов’яга й відпустив руку Серени.

— Гей, що тут відбувається? — до столику підійшла Рейн, і чоловіки оглянулися.

— Вибачте, утім ми вас не запрошували! — втрутилася Каміла.

— Крихітки, так вас ніхто й не запитував! — засміявся один із чоловіків й, обернувшись, вдарив рукою по сідницям Нішель, яка якраз підійшла до столику.

Рейн, штовхнувши в спину чоловіка, закричала:

— Негіднику, не смій чіпати мою сестру!

— Божевільна! — інший чолов’яга вдарив Рейн у груди, і вона впала на диван.

Нішель, схопивши пляшку шампанського, вдарила чолов’ягу, який штовхнув сестру, по спині. Рейн, піднявшись із дивану, зацідила іншому чоловіку кулаком у пику. Сабін і Серена також швидко підключилися й дали відсіч, і до них згодом приєдналася Каміла, яка взагалі прийшла в клуб з іншою компанією. У хід пішло все: кулаки, нігті, бокали й навіть дівочі сумки. Врешті-решт охорона клубу викликала поліцію.

Дівчат затримали, не звертаючи увагу на їхнє протестування чи спроби пояснити ситуацію, і вони опинилися в поліцейському відділку, замкнуті в клітці для затриманих, у холодному, брудному просторі, замість того, щоб продовжувати веселитися в клубі. Тим не менш, після кількох хвилин мовчання, коли реальність почала повільно осідати, дівчата не могли стримати сміху. І хоча ситуація була далекою від ідеалу, їм здавалося це надзвичайно смішним і навіть абсурдним.

— Ну кому ще пощастить опинитися в поліцейській клітці після вечора в клубі? — хмикнула Серена, ледь витримуючи від сміху.

— О, це точно, — кивнула Сабін, дивлячись на свої руки, які досі тряслися від адреналіну, — здається, я і не знала, що в мене є такі бойові здібності.

— Ну, мені сидіти в клітці не вперше, — розвела руками Рейн, і Нішель, поглянувши на сестру, взяла її за руку.