У кожної людини є своя точка кипіння. Приглушені емоції і почуття, тиск власних очікувань, невпевненість у собі, страх. І ніколи не відомо, навіть нам самим, коли внутрішній вулкан вибухне і яка буде його сила та наслідки руйнації…
Серена сиділа на балконі, закутана в ковдру. Почувши кроки, оглянулася. До неї підійшов батько й простягнув мобільний телефон. Вона поглянула на батька знизу вверх і намагалася зрозуміти його емоції. Він був спокійний, і Серена наважилася запитати:
— Ти повертаєш мені спосіб зв’язку? Дякую, — взяла мобільний телефон. — Мій домашній арешт скасований?
— Досить провокувати Марину! Ти знову з нею посварилася!
— Не я з нею знову сварилася, а вона постійно всім незадоволена.
Містер Блек скривився. Серена відчула неприємне відчуття, ніби він дивиться на неї з презирством. І від цього погляду по спині пройшовся озноб.
— Є якісь відомості про замах на Сабін?
— А це вже не твоя справа!
Серена кивнула.
— Директор Свон телефонував. У тебе гарні оцінки.
Серена, стиснувши в руках телефон, піднялася з крісла.
— Я старалася. Для тебе. Щоб ти пишався мною.
Містер Блек розвернувся й попрямував до виходу.
— Батьку! — він зупинився й оглянувся. — Ти мені дещо обіцяв, утім так і не виконав обіцянку.
— Ти ще будеш мені дорікати? — закричав Блек, і Серена сполохано відступила. — Дівчисько, будеш робити все, що я тобі скажу!
— Батьку, чому ти так зі мною? — розвела руками й, піддавшись емоціям, закричала у відповідь.
Блек, наблизившись до доньки, насупився й вдарив її по щоці. Дівчина ахнула й пригнулася. Щока миттєво запекла від удару. Задихаючись від напливу емоцій, Серена тремтячи відвернулася.
Діставши з кишені мобільний телефон, містер Блек нахмурився й, розвернувшись, пішов. Серена присіла на підлогу й закрила долонями губи. Від шоку по щоках потекли сльози. Просидивши на підлозі ще кілька хвилин, скинула ковдру, акуратно склала її і повернулася в кімнату.
Тепер, маючи можливість зателефонувати Сабін, витерла сльози й, зібравшись із думками, натиснула на вихідний виклик. Опісля півгодинної розмови з подругою Серена спустилася у вітальню. Почувши голос батька з кабінету, тихенько підійшла. Він із кимось розмовляв по телефону на підвищених тонах.
— Підслуховуєш?
Серена, стрепенувшись, озирнулася. Марина, склавши руки на грудях, повільно наблизилася.
— У тебе є шанс знову пожалітися на мене батьку! — огризнулася Серена.
— Обов’язково б це зробила, якби… не один нюанс, — посміхнулася Марина.
— Який ще нюанс? — нахмурилася Серена.
— Ти скоро отримаєш диплом. Тому дам пораду: склади також свої речі й тікай із цього клятого міста.
Марина розвернулася. Серена, наздогнавши сестру, схопила її за руку й стиснула.
— Ай, боляче! — зойкнула Марина.
— Про що ти говориш? — нахмурилася Серена.
З кабінету вийшов Блек. Серена оглянулася й, під прямим поглядом батька, відпустила сестру.
— Марино, йди в кімнату! — суворо промовив батько.
Марина, потерши зап’ястя, розвернулася й, посміхнувшись, пішла.
— Серено, присядь!
Дівчина нерішуче присіла й поглянула на батька. Він присів навпроти й промовив:
— Все, що я робив у цьому житті, було лише заради Марини й тебе, Серено. Заради світлої пам’яті вашої матері.
Серена напружилася від його слів. Але мовчки продовжувала слухати.
— Один чоловік, його звати Ісаак Хантер, намагається шантажувати мене. — Серена швидко закліпала й почала стискати пальці в кулаки. Блек, помітивши це, криво посміхнувся й продовжив говорити далі: — Його дії та слова безпідставні, утім, можуть завдати мені репутаційної шкоди.
— Чому ти це мені розповідаєш?
— Серено, цей чоловік небезпечний…
Дівчина піднялася й нервово почала міряти кроками кімнату. Блек оглянувся й додав:
— Ні під яким приводом не зустрічайся із цим негідником! Я тобі забороняю!
Серена, глибоко вдихнувши, через кілька секунд почала істерично сміятися.
— Я розумію твій шоковий стан! Однак ти також частково винна у всьому.
Серена зупинилася й поставила руки в боки.
— Я? Винна? У чому моя вина?
— Ісаак Хантер друг Луки Неро! Тому я намагався захистити тебе від їхньої родини. Ти повинна перестати спілкуватися із Сабін.
— При чому тут Сабін? — нахмурилася. — Якщо містер Хантер тебе шантажує, а ти впевнений у своїх правомірних діях, то чому ти боїшся?
— Я боюся за твоє життя, Серено!
Серена не вірила в щирість батька. Хотіла сказати, що його слова примітивні, однак промовчала. Зрештою про Ісаака Хантера також її попереджала Сабін. І кому можна вірити? Питання залишилося відкритим!