Розділ 19

Сабін сиділа на пасажирському сидінні в машині Адама й, дивлячись у вікно, задумалася. Хіба раніше могла подумати, що у свої дев’ятнадцять років відчує душевну порожнечу, біль від втрати близьких людей, і подумки повторила імена загиблих охоронців, дізнається, що Серена її рідна сестра й вона сама скоро стане тіткою. А також стане «мішенню» для хижаків міста грішних душ. Хіба раніше могла подумати, що її Лука буде боротися за своє життя, а вона буде такою безсилою без нього.

Адам під’їхав до маєтку, і їх зустріла охорона. Заїхавши на територію, поглянув на дівчину. Сабін кілька секунд сиділа незворушно. Почуття занепокоєння й порожнеча в душі перетворюються на нескінченну гонитву за відчуттям комфорту й безпеки. Питання не в тому, чи відчувати це кляте занепокоєння, а в тому, як його пережити.

— Сабін, — торкнувся до її плеча, і вона озирнулася. — Ти повинна відпочити.

Вона кивнула й, поглянувши в очі Адама, потягнулася до нього й, поцілувавши в щоку, на кілька секунд зосередилася на його погляді. Сіро-зелені очі окутували її ніжністю. Від цього погляду серце завмирало й в грудях ставало якось неприродньо тепло. Сабін, вдихнувши на повні груди його парфуми з нотою мускатного горіху, прошепотіла:

— Чому ти постійно поряд зі мною?                         

— Не зрозумів твоє питання, — Адам вигнув брови, і Сабін відсторонилася.

— У тебе з Лукою були складні стосунки. Ви не ворогували, але й не знаходили спільної мови. І головна проблема, яка виникала між вами, — це була я.

— Після того, як ти поїхала з міста, дещо змінилося. І, в першу чергу, через напади на порти людьми Крейда, ми знайшли спільну мову.

Сабін прижмурилася й, пригадавши слова Крістелли про Адама та заміжжя, відвернулася й, подякувавши, що підвіз, збиралася вийти із салону. Воррен заблокував двері.

— Ти запитувала, чим ми схожі. А я не встигнув відповісти.

Сабін, поглядаючи на двері, зітхнула й за кілька секунд обернулася до Адама.

— Наш спільний ворог Крейд. І його потрібно зупинити. — Сабін погодилася з його словами. Однак наступну фразу вона зовсім не очікувала почути. — Я мав цікаву розмову з Езрою Крістелла. І мова йшла про тебе та твоє майбутнє.

Сабін округлила очі. Крістелла про все йому розповів?

— Це ж не головна причина нашої… схожості? — тихо промовила.

— Коли будеш готовою, ми ще повернемося до цієї розмови.

Адам наблизився до обличчя Сабін і легко вустами провів по її шоці.

— Я не можу… — прошепотіла. — Ти не повинен брати на себе тягар відповідальності не лише за мою родину чи бізнес брата, але й за мене… також.

Адам поклав долоню на її потилицю. Сабін схлипнула, і по її щоках потекли сльози. Воррен вустами забрав її сльозинки зі щік і, відчувши на губах солений присмак, промовив:

— Ти зараз не в тому стані, щоб щось вирішувати. З приводу цього делікатного питання — не піддавайся емоціям. Згодом ми все вирішимо.

Сабін була знесиленою і не могла сказати «так», або щось заперечити. Подушечками пальців провівши по чоловічій шиї, відхилилася й, коли Адам, важко зітхнувши, розблокував двері, вона вийшла з автівки.

Воррен, стиснувши кермо, завів двигун і виїхав із території маєтку Неро.

Все на світі має своє ціну. Кожний вибір, емоція чи почуття можуть спровокувати ланцюгову реакцію з подій, які в змозі змінити долю не лише двох людей. І порожнеча, яка повільно заполоняє серце й душу, з кожною хвилиною розростається. І які будуть наслідки, ніхто не знає!

Як і говорила Сабін, вранці вона зібралася в лікарню. Зав’язавши волосся в низьку гульку, одягнула чорний одяг і спустилася донизу. У будинку панувала гнітюча атмосфера. Місіс Джуд була похмурою, а її обличчя заплакане. Служниці також ходили по будинку ніби примари. Тому Сабін довелося взяти себе в руки й, зібравши всіх у вітальні, повідомити, що ніхто їх звільняти не буде. Однак помилилися, коли подумала, що працівники журилися лише через це. Всі вони по-своєму переживали втрату Луки.

Поснідавши на кухні на самоті, Сабін забрала приготовлені домашні смаколики місіс Джуд і вирушила в лікарню. І перед тим, як заїхати до Серени, спочатку відвідала Артура. Чоловік із перев’язаною спиною сидів на ліжку з опущеною головою. А одна рука була зафіксована у бандаж. Слів забракло, щоб щось йому сказати. Тому Сабін, поклавши на стіл гостинці від місіс Джуд, обережно обійняла його й, почувши важке чоловіче зітхання, відсторонилася.

— Артуре, — прошепотіла й взяла його за руку. Чоловік поглянув на дівчину й захитав головою.

— Мене скоро випишуть, і я повернуся до своїх обов’язків.

— Ти мені потрібний здоровий, — серйозним тоном промовила Сабін. — Тому будеш у лікарні до тих пір, доки цілковито не вилікуєшся. І до речі, тебе навідувала Аманда.

Сабін цмокнула наостанок чоловіка в щоку й взяла з нього слово, що він не втече з лікарні. Артур відповів, що втече лише зради того, щоб навідатися на кладовище до могили Луки. Від цих слів ком стояв у горлі й Сабін, кивнувши, вийшла з палати. У коридорі вона швидко витерла сльози й у супроводі охорони вийшла з однієї лікарні, щоб поїхати в іншу.