Розділ 18

Протягом дня була похмура погода й лив дрібний дощ. У маєтку Неро панувала гнітюча атмосфера. А в кабінеті тим часом розмістилися Езра Крістелла, Евелін, Сабін і Серена. Місіс Неро була досить схвильованою, коли побачила доньку. А Серена, своєю чергою, не могла навіть і поглянути в її бік. Езра, оглянувши всіх присутніх у кабінеті, вирішив першим порушити гнітючу тишу.

— Лука вижив після нападу в клініці. Доки він у безпеці в іншій клініці поза межами міста, і лікарі дають гарні прогнози. А нам прийдеться набратися терпіння й чекати, коли він опритомніє. Це може бути не швидко, і всі ми також повинні розуміти про наслідки нашої… змови.

Сабін і Серена переглянулися. Евелін нервово почала потирати руки й зиркнула на доньок.

Серена спохмурнішала й, поглянувши на містера Крістеллу, запитала:

— А які гарантії того, що в тій клініці, Лука буде в безпеці?

— О, моя мила дівчинко, — Езра поглянув на Серену, і вона вигнула брови. З яких це пір вона стала «його милою дівчинкою»? Чоловік відкашлявся й продовжив: — Я особисто обрав лікарню та лікарів, які спостерігають за Лукою. І маю автобіографії кожного працівника й знаю про всі їхні рахунки в банках та маленькі брудні таємниці.

— Ви підготувалися, — зиркнувши на сестру, промовила Серена.

— Лука мій хрещений син. І так, як я дітей не маю, то він мені, як рідний син. Охорона постійно слідкує за лікарнею та лікарями, які мають доступ до відділення, в якому перебуває Лука.

Евелін важко зітхнула й почала хрустіти пальцями. Сабін, поглянувши на матір, опустила очі. Щоб захистити Луку, вони вигадали цей фарс, брехню для ворогів. Нехай всі думають, що Лука Неро не вижив.

— На жаль, весь удар прийме на себе Сабін. Для всіх вона — єдина спадкоємиця Неро, — додав Крістелла.

Серена взяла сестру за руку й стиснула її долоню.

«Важливо мати поле для маневру», — пригадавши слова медсестри Нішель, Сабін підняла голову й, поглянувши на містера Крістеллу, промовила:

— Я не готова стати жертвою для всіх бажаючих отримати бізнес Луки. І тому вирішила, що продам квартиру в Кембриджі й отримані кошти залучу до нашої спільної справи. Однак без вашої допомоги, містере Крістелло, я не зможу керувати компанією до повернення брата.

— Ну що ж, тоді довіреними фінансистами та маркетологами я зможу тебе забезпечити. Вони будуть виконувати всі твої накази та забезпечать стабільність у компанії. Утім не забувай про нашу вранішню розмову.

Евелін напружилася й на кілька секунд зустрілася поглядом із Сереною.

— Про яку розмову йде мова? — перевівши погляд на Крістеллу й схиливши голову набік, запитала Евелін.

— Про шлюб, — понуро промовила Сабін.

Серена закотила очі й, поглянувши на сестру, сіпнула її за руку.

— З Адамом Ворреном, — поглянувши на Серену, додала Сабін, і сестра видихнула.

Місіс Евелін, піднявшись із місця, поглянула на доньок і лагідно промовила:

— Лука робив все, щоб ви були в безпеці. Хто й повинен йти на жертву, так це лише я. Нашу таємницю більше ніхто не повинен знати. І на сьогодні досить цих розмов.

Жінка вийшла з кабінету, і за нею пішов Езра. Серена, поглянувши на сестру, запитала:

— Про яку жертву йде мова?

Сабін, зітхнувши, опустила голову й прошепотіла:

— Ох, мила, все дуже складно й заплутано. Я молю Бога, щоб Лука отямився. Я не переживу, якщо він дійсно…

Сабін не змогла договорити й гірко заплакала. Серена обійняла сестру й також не стримала сльози.

— Я залишуся з тобою, — крізь сльози прошепотіла Серена.

— Ні! — різко промовила Сабін і, відсторонившись від сестри, витерла сльози й піднялася. Серена нахмурилася. — Тобі тут не можна залишатися. Я забороняю тобі навіть думати про таке.

— Ти не маєш права мені щось забороняти! — Серена також піднялася й, склавши руки на грудях, стала навпроти сестри. Обоє плакали. І в обох нерви були на межі.

— Маю. Я старша сестра на кілька хвилин.

— Це ти тільки що придумала? — Серена витерла сльози зі щік.

Сабін знизала плечима й, схлипнувши, додала:

— У тебе є Ісаак. Ти повинна думати про своє майбутнє. Якщо залишишся в Акройді, то… небезпека буде чатувати й тебе. І також не забувай, що Блек доки мовчить. І хтозна, коли він надумає розповісти правду.

Серена зітхнула. Сабін мала рацію. Однак не хотіла її покидати саму в такому стані.

За кілька секунд у кабінет повернулася Евелін.

— Дівчата, вже час збиратися.

Сабін, кивнувши, першою вийшла з кабінету, залишивши Серену й матір наодинці. Евелін нервувала й не знала, із чого почати розмову. Їй було страшно навіть і слово промовити. Глибоко вдихнувши, зрозуміла, що іншої нагоди поговорити із донькою в неї, можливо, вже й не буде.

— Серено, — вона озирнулася. — Розумію, що мої слова та вибачення не змінять нічого. І, можливо, я не маю права на прощення…