Розділ 17

Сабін, озирнувшись, попрохала матір забрати сумку, однак та лише захитала головою і вийшла наперед. Артур намагався зупинити її, утім вона, зиркнувши на регента, насупилася. Склавши руки на грудях, підняла підборіддя й стала перед донькою і Артуром.

Сабін відступила на кілька кроків і передала сумку місіс Джуд, а Лорда віддала в руки іншій служниці. Песик вертівся на руках та продовжував гарчати, і дівчина наказала всім йти в будинок.

— Пітере, я тебе не запрошувала у гості! — голосно й зухвало промовила Евелін.

Сабін і Артур переглянулися. Почувши кроки, дівчина на мить озирнулася. До них підбігли чоловіки зі зброєю в руках. Ситуація загострювалася, адже охоронці з обох боків навели один на одного зброю. Крейд підняв долоню вверх і зробив крок до Евелін. Жінка продовжувала стояти на місці.

— Евелін, — прошепотів Крейд і, зробивши ще один крок, оглянув її. — Ти така ж прекрасна, як і колись.

Місіс Неро голосно фиркнула. Не стримуючи гніву, промовила:

— Ти прибув без запрошення в мій будинок, і твої люди погрожують зброєю. Лицемірні слова про мою красу недоречні. Говори, навіщо приїхав?

Чоловік, схиливши голову набік, засміявся. Перевівши погляд на Сабін, промовив:

— Я хочу забрати те, що колись твій батько й чоловік забрали в мене. Порти й тебе, Евелін.

Жінка, зробивши крок, завдала сильного ляпасу по щоці чоловіка. Крейд скривившись, поглянув на Евелін з-під лоба. Його охорона відразу ж відреагувала й перезарядила зброю. На тілі місіс Неро промайнули червоні цятки. Сабін, побачивши це, ахнула й зробила крок. Артур, схопивши її за лікоть, зупинив.

— Покидьку, ти вбив Луку. Мого первістка! — заголосила Евелін і відступила убік. — А тепер прийшов щось вимагати? — кулаком сильно вдарила його в плече. — Я перестала бути твоєю з тих пір, коли ти, злякавшись мого батька, піджав хвоста й покинув мене. Твоя зарозумілість й неможливість вести бізнес призвела до того, що батько й Генрі відібрали в тебе бізнес. Ти хочеш забрати порти? Чорта з два ти їх отримаєш! А я скоріше помру, ніж буду твоєю!

— Твою загибель можна легко організувати! Лише не забувай, що в тебе також є ще й донька! Вродлива й молода! — люто промовив Крейд і, схопивши Евелін за обличчя, стиснув. Жінка підвела долоню вверх, таким чином наказуючи, щоб ніхто не робив непередбачуваних дій.

— Ти тепер і мій ворог, Крейде, — прошипіла Евелін.

Сабін, спостерігаючи за всім дійством і відчуваючи, як втрачає зв’язок із реальністю, озирнулася. Вона вже не чула, про що говорили Крейд і матір. І розуміла, що варто йому віддати наказ, як його охорона розстріляє всіх присутніх у маєтку. Однак, у зв’язку з останніми подіями, інстинкт самозбереження зникнув. Попри розуміння того, що може відбутися, вона все одно пішла на цей ризикований та зухвалий крок. Глибоко вдихнувши, провела поглядом по їхній охороні й, помітивши, як в одного з молодиків дрижали руки, криво посміхнулася. Наблизившись, вихопила з його рук пістолет і, відступивши убік, прицілилася в Крейда.

— Відпусти мою матір!

— Сабін, ні! — одночасно заголосили Артур і місіс Евелін.

— Недоумок! — почула позаду суворий чоловічий голос.

— Дівчинко, і що ти зробив? — засміявся Крейд і, мигцем поглянувши на свою охорону, зупинив їх змахом руки. І продовжуючи тримати Евелін, перевів погляд на Сабін. — Вб’єш мене? Зухвало та необдумано!

Сабін хмикнула й дивлячись у хижі очі Пітера Крейда, примружилася й, піднявши вверх зброю, зробила постріл.

— Це лише постріл попередження! — голосно промовила й знову перевела зброю на чоловіка. — А вже наступна куля прилетить тобі в чоло! Як думаєте, містере Крейд, ваша охорона буде оплакувати вас? Чи зрештою, ми їм запропонуємо більш вигідні умови роботи! А твою жирну дупу викинемо в канаву.

— Маленька, відважна дівчинка, — хмикнув Крейд і відпустив Евелін. Жінка, хапаючи повітря, оглянулася на доньку. Сабін стояла незворушною. — Даю вам кілька тижнів. Поховайте з почестями Луку Неро, а потім я знову прийду до вас.

— Як благородно, — беземоційно промовила Сабін.

— Це місто буде належати мені! — підняв вказівний палець догори. — І ви також, жінки Неро.

Крейд махнув рукою і розвернувся. Сабін продовжувала тримати його під прицілом. Дивлячись на його широку спину, подумала, що варто зробити лише один постріл — і цей негідник піде в небуття. Ризиковано. Нерозумно в даній ситуації. Безрозсудно. Рука затремтіла, й Евелін, підійшовши до доньки, повільно простягнула руку й забрала в неї пістолет. Артур наблизився, і місіс Неро передала йому зброю.

Коли Крейд і його охорона поїхали з території, залізні ворота відразу ж зачинилися й Сабін трясучись схлипнула й впала на коліна. Розридавшись від напливу емоцій, закрила долонями обличчя. Через її дії могли постраждати всі. Евелін, глибоко вдихнувши, поглянула на охорону. Чоловіки стояли біля них і не ворухнулися. Лише молодий охоронець, в якого Сабін вихопила зброю, за кілька секунд наблизився й допоміг дівчині піднятися. Матір обійняла доньку, і вони повільно пішли до будинку.

Артур, видихнувши, поглянув на чоловіків.

— Ніч буде довгою. Будьте на сторожі, — перевівши погляд на молодика, додав: — Бенні, я радий, що ти нас не покинув, однак наступного разу тримай зброю в руках міцніше.