Розділ 16

— Сабін, іншого виходу немає!

Дівчина, тремтячи, озирнулася й поглянула на містера Крістелло. Перевівши погляд на матір і шукаючи в ній підтримку, зітхнула. Матір погодилася з Езрою, і Сабін, закотивши очі, відвернулася до вікна.

— Я все організую. Дівчинко, а тобі лише доведеться зіграти свою приречену роль, — додав Крістелла.

— Нападника знайшли? — повернувши голову, з-під лоба поглянула на чоловіка.

— Як тільки лікар Мердок зателефонував, мої люди перевернули все місто й знайшли його. Нападником виявився колишній працівник лікарні. За гроші можна піти на будь-який злочин. Однак отримані кошти від Крейда йому не допомогли. Так же само, як і колишньому регенту Воррена. Джейкоб… неочікувано пішов на той світ. І хочу зауважити, що це не моїх рук справа. Пітер Крейд дібрався до нього першим.

Сабін важко зітхнула й перевела погляд на матір.

— А як же Серена? Мамо, ти про неї подумала?

— Серена повинна про все знати.

— Боже, — підняла голову. Сабін знову не могла втримати сльози. За останні дні здавалося, що вона виплакала їх усі, однак це було неможливо, адже емоції знову й знову переповнювали. — Я не витримаю всього.

Евелін підійшла до доньки й обійняла її ззаду.

— Я сама зателефоную Серені.

— Ні, — захитала головою Сабін. — Ти її зовсім не знаєш. Це повинна зробити я.

Залишившись на самоті, Сабін присіла на ліжко й, роздумуючи над словами містера Крістелло й матері, втупилася в стіну. Думки хаотично роїлися в її голові. І головне питання, як розповісти про все Серені, — не давало спокою.

Піднявшись із ліжка, вийшла з палати в пошуках медсестри Нішель. Знайшовши жінку в кімнаті для працівників, подякувала їй. Поглянувши на її забинтовану руку, кілька секунд не відводила від неї погляду.

— Рука нормально, — помітивши погляд Сабін, спокійно промовила Нішель.

— Ви намагалися врятувати мого брата, і я вдячна вам.

Нішель важко зітхнула й, схиливши голову, промовила:

— Сабін, я рятувала не лише вашого брата, але й інших пацієнтів. І мені дуже шкода, що не змогла це зробити.

— Ви відчайдушна, Нішель, — понуро промовила Сабін.

— Деколи нам приходиться йти на жертви заради того, чим дорожиш. Я люблю свою роботу. І навіть інколи ловлю себе на думці, що робота займає все моє життя. Однак по-іншому я не можу й не вмію.

— Головне, щоб наша жертва не була марною, — прошепотіла Сабін і, побажавши швидкого одужання, повернулася в палату.

Матір привезла їй записник, в якій вона писала номера телефонів на всякий випадок. І цей випадок настав. Наважившись, набрала номер телефону сестри й стала чекати. Вдих-видих… серце так сильно гупотіло в грудях, що його стукіт віддавався у скронях. Вдих-видих… відчула, як її руки трясуться. Вдих-видих… Сабін почула в слухавці голос сестри.

— Серено, привіт, — прошепотіла. — Мені дуже шкода, мила…

— Сабін, щось трапилося?

— Лука…

Серена мовчки слухала сестру й не могла повірити її словам. Вона стояла біля вікна й, дивлячись в одну точку, навіть не почула, як у вітальню зайшла місіс Хантер. Перед очима стояла пелена. Сльози стікали по щоках, і подих перехопило від слів Сабін. Вона похитнулася й, вимкнувши телефон, оглянулася. Обличчя стало блідим, а губи дрижали від почутого.

— Серено, що з тобою? — помітивши її стан, запитала місіс Хантер і повільно підійшла.

Дівчина, випустивши з рук телефон, розвернулася й похитуючись піднялася на другий поверх.

— Що з тобою? — вигукнула місіс Хантер.

Серена, спотикнувшись, впала на східцях і, закривши долонями губи, опустила голову. З грудей вирвався крик.

— Місіс Вейн, викликай швидку! Негайно! — заголосила жінка.

Серена, поглянувши на матір Ісаака, захитала головою. У вітальню забігла служниця й, не розуміючи, що відбувається, підбігла до дівчини.

— Не потрібно… швидку, — через схлип промовила Серена. — Мій… телефон. Де він?

— Серено, ти злякала мене! — місіс Хантер торкнулася до її плеча.

Серена, тяжко дихаючи, взяла з рук місіс Вейн телефон і, піднявшись на ноги, попленталась у свою кімнату. Прислонившись до дверей спиною, зателефонувала Сабін.

— Що нам робити? — схлипнула.

— Бути сильними! — відповіла сестра. — Це все, що ми можемо зробити заради Луки. І, Серено, в Акройд повернулася матір.

До вечора Серена не виходила з кімнати. Вона не хотіла ні з ким говорити й, поставивши на беззвучний мобільний телефон, прилягла в ліжко. Їй важко було усвідомити те, що розповіла сестра. Серце краялося від усіх новин. Хотілося розчинитися у своєму горі й щоб ніхто її не чіпав.

Натомість до місіс Хантер приїхала Джорджія. Розмістившись у вітальні, вона закинула ногу на ногу й широко посміхнулася.

— Бачу по твоєму задоволеному виразу обличчя, що ти про щось дізналася, — примружилася місіс Хантер і присіла навпроти.