Розділ 13

Серена прокинулася на світанку. Щоб не розбудити сестру, тихо встала й, накинувши халат, вийшла з кімнати. Зайшовши в спальню, побачила, що ліжко було не розстеленим. Переодягнувшись, спустилася донизу. Місіс Вейн повідомила, що містер Хантер у кабінеті. Приготувавши запашну каву, Серена пішла до чоловіка. Заглянувши в кабінет, побачила Ісаака, який, схиливши голову на спинку крісла, сидів із заплющеними очима. На столу був розгардіяш із документів. Вона поставила чашку на скляний журнальний столик стіл і, наблизившись до чоловіка, легенько провела долонею по щоці.

— Ісааку, прокидайся, — лагідно промовила й поцілувала його в щоку.

Чоловік зітхнув і, повільно розплющивши очі, поглянув на Серену. Взявши дружину за руку, потягнув до себе й посадив її на коліна. Цілуючи обличчя, почав лоскотати, і Серена через сміх ледве промовила:

— Ісааку, досить!

Чоловік бажав поцілувати її. Вона, відхиливши голову, піднялася й подала йому каву.

— І більше так не роби! — суворо промовила.

Ісаак хмикнув. Навіть її суворість була дуже милою.

— Дякую, люба, за каву. Я сьогодні поїду в офіс, заберу робочі документи й увечері весь твій.

— Весь мій? Це дуже заманливо, — підморгнула.

Ніжно поцілувавши Ісаака в губи й відчувши запах кави на вустах, обвела руками його за шию. Відсторонившись, провела язиком по вологих губах і під прискіпливим поглядом чоловіка вийшла з кабінету.

Зайшовши в кімнату, побачила Сабін біля вікна. Вона розмовляла по телефону, і відразу було зрозуміло з ким.

— Луко, не потрібно так реагувати. Я прилечу, заберу Лорда і, як обіцяла, повернуся в Кембридж, — швидко промовила Сабін і, поглянувши на Серену, підморгнула.

— Пес — це не іграшка, Сабін, — серйозним тоном промовив Лука в слухавку.

— Як я вже говорила Серені, те саме скажу і тобі, що мені потрібно про когось турбуватися. Я б ще, звичайно, забрала із собою Адама Воррена, однак…

Сабін вчасно прикусила язика й захихотіла. Жарт Лука не оцінив.

— Я не зрозумів, у тебе щось було з Ворреном?

Сабін навіть на відстані відчувала, як брат кипів від гніву.

— Луко, ти ж не серйозно в мене це запитуєш? — знітилася дівчина й, почувши смішок Серени, взяла подушку з дивану й кинула її в сестру.

— Тобі нагадати, що саме регент Воррена хотів тебе викрасти?

— Так, стоп. Адам тут ні при чому. Навіть Езра Крістелла може тобі це підвередити. І будь ласка, брате, не лютуй. Я прилечу, і ми спокійно поговоримо.

— У мене вже з’явилося сиве волосся, Сабін…

— О, ну, жінкам це подобається!

— Знову твої жартики, — буркнув у слухавку Лука.

— Люблю тебе. І від Серени повітряний поцілунок!

Вимкнувши телефон, вона оглянулася. Серена сиділа на ліжку й, взявши подушку, кинула її в Сабін. Вона відхилилася, і подушка впала на підлогу.

— А тепер говори, що ти мені не розповіла, — нахмурилася Серена.

Сабін підняла подушку й, пригорнувши її до грудей, присіла на ліжко.

— А що це ти така зашарілася? — побачивши рум’яні щоки сестри, всміхнулася Сабін.

— Так, не переводь тему! Ти постійно так робиш.

— Це не правда, — захитала головою Сабін. — Я не хотіла тобі це розповідати. Тому що не хотіла, щоб ти тривожилася.

— Не виправдовуйся!

Сабін зітхнула й, поклавши голову на плече Серени, почала розповідати все із самого початку, а саме про поведінку Тобіаса, і завершила оповідь про лікарню та розмову з Адамом.

— Мабуть, це карма родини Неро, — наостанок додала Сабін.

— Ніколи б не могла подумати, що Тобіас таке утне. Ох, і як ти пережила цей жах у клубі? Я б так не змогла. А от Адам Воррен… ммм… мій фаворит!

— Та ну тебе, — ткнула ліктем у бік Серену, і вона зойкнула. — Мені вже час збиратися в дорогу.

— Не хочу тебе відпускати! — перехопивши сестру за руку, відчайдушно промовила Серена.

— Я також, — поцілувала сестру у верхівку. — До речі, ти визначилася з університетом?

— Ні. І вже всі строки подачі документів проґавила, доки маялася зі своїми душевними стражданнями.

— Ну, тоді наступного року, — знизала плечима.

— Так і буде! — кивнула Серена.

Місіс Вейн приготувала сніданок, і сестри, спустившись, зустріли у вітальні Ісаака. Чоловік збирався на роботу.

— Не проти, якщо я твого чоловіка викраду на кілька секунд? — шепнула Сабін, і Серена, поглянувши на сестру, кивнула.

Сабін вийшла разом з Ісааком із будинку.

— Щось трапилося? — став біля автівки. — Щось із Сереною?

Сабін, склавши руки на грудях, прижмурилася. Через секунду натягнувши на обличчя усмішку, промовила:

— Містере Хантере, скажу відверто, ви мені ніколи не подобалися. — Чоловік хмикнув. — Однак саме поряд із вами Серена почала розквітати. Це помітно відразу. І я щаслива за неї.