Розділ 10

Сабін, прокинувшись на світанку в чужому ліжку, кілька секунд не могла сконцентруватися, а головний біль скував її рухи. Зітхнувши, поклала голову на подушку й втупилася в стелю. Так, вчора вона була в клубі з Камілою. Потім її хотів викрасти Джейкоб. Вона ледве втекла й опинилася в обіймах Адама. А надалі чоловік знову врятував її, заспокоїв, і вона залишилася в нього. Пригадавши чоловіка, всміхнулася. Так, стоп, а куди поділася Каміла? Можливо, пішла із сестрою? Так чому ж із нею не попрощалася? І звідки Адам дізнався про те, що вона в клубі?

Думки хаотично заполоняли її розум. Заплющивши очі, глибоко вдихнула й відчула біль у грудях. Лише цього бракувало! Через кілька хвилин, почувши стукіт у двері, піднялася на ліктях і хриплим голосом промовила, що вона вже не спить. У кімнату зайшов Адам. Він тримав у руках стакан із водою і, показавши пігулки, постав все на стіл.

— Це тобі зараз необхідно, — всміхнувся.

Сабін, оглянувши чоловіка, піднялася на ліктях. Він був одягнутий у темні спортивні штани й чорну футболку. Досить незвично було бачити його таким… домашнім.

— Дякую, — прошепотіла й, скинувши ковдру, поставила ноги на підлогу. — У тебе не буде через мене проблем?

Адам, спочатку поглянувши на її оголені ноги, повільно підняв очі й відповів:

— Не буде.

Сабін, поглянувши на свої ноги, затамувала подих. Вона була одягнута у сіру футболку, яка ледве прикривала її сідниці. Закашлявшись, накрила ноги ковдрою, взяла стакан із водою і, випивши ліки, зітхнула.

— Скоро за тобою приїде Артур.

Сабін кивнула й, піднявшись на ноги, похитнулася. Адам відразу підхопив її за талію, і ковдра впала на підлогу.

— Я можу й звикнути, що ти мене рятуєш, — кокетливо промовила. Усміхнувшись, підняла голову й зазирнула в його сіро-зелені очі, в яких був спокій та затишок. Від яких подих перехоплювало й п’янило лише від одного погляду.

Адам легко провів рукою по її спині. Від його дотиків дівчина відчула, як тіло покрилося сиротами. Піднявшись навшпиньки, поцілувала його в щоку. Адам, провівши по дівочій талії руками, схилив голову й у відповідь — поцілував у вуста. Сабін не відштовхнула чоловіка й, не борючись зі своїми бажаннями, дозволила йому стати головним, віддавши ситуацію в його руки. І, відповідаючи на палкий поцілунок, обвила його спину й притулилася. Між ними не було відстані. Всі кордони стерті. Почуття загострилися з потужною силою. Й обоє хотіли більшого.

Адам відсторонився від дівочих губ і, прислонившись до її чола, важко дихав. Так же само, як і вона. Було тяжко стримувати свої пориви й приховані бажання. Сабін, глибоко вдихнувши, знову відчула біль у грудній клітці. Він пронизав її гострим і неприємним відчуттям. Вона скривилася й опустила голову.

— Що з тобою? — занепокоєно запитав Адам і допоміг їй сісти на ліжко.

— Мабуть, коли тікала від Джейкоба, забилася.

— Бісовий зрадник, — процідив крізь зуби Адам й обійняв Сабін. — Їдемо до лікарні.

— Почекай, — почувши, як дзеленчить її мобільний, схопила його за руку й озирнулася. — Де моя сумка?

— Сабін, поїхали до лікарні.

— Я ж не поїду босоніж, — прошепотіла й, піднявшись із ліжка, побачила сумку. Діставши телефон, нахмурилася. Телефонував невідомий номер. Вона підняла слухавку.

— Чутки в місті швидко розходяться! — почувши голос Марини Блек, Сабін ще більше насупилася.

— Що тобі потрібно? — вона оглянулася. Адам вийшов із кімнати. Присівши на ліжко, терпеливо стала чекати відповідь.

— Я хочу від тебе гроші за дуже цікаву інформацію.

Сабін хмикнула в слухавку.

— Марино, якого біса я повинна тобі платити? Геть розум втратила?

— О, розум втратиш ти від такої новини. Або я скажу тобі, наприклад, за п’ятдесят тисяч євро, або продам інформацію ворогам твого брата за більшу суму. Однак тобі вирішила зробити скидку, адже розмова буде про нашу любу Серену.

Сабін напружилася. Проводячи очима по кімнаті, кілька секунд мовчала.

— Неро, я чекаю від тебе відповіді.

— Де й коли зустрічаємося?

— Скину тобі геолокацію. У тебе є година.

— Якщо ти мене таким чином вирішила підставити, я придушу тебе, Марино.

Дівчина розсміялася в слухавку.

— Не хвилюйся. Ніякої підстави. Обіцяю, ти будеш задоволена новиною. Однак також прихвати із собою заспокійливі препарати. Вони обов’язково тобі потрібні будуть.

Марина відключилася. Сабін, вертячи телефон у руках, вийшла з кімнати. Адам стояв до неї спиною і говорив по телефону. Озирнувшись, додав, що чекає когось і вимкнув слухавку.

Після шаленого поцілунку Сабін було ніяково. І щоб не думати про те, що відбулося між ними кілька хвилин тому, вона швидко промовила:

— Мені терміново потрібно зустрітися із Мариною Блек у місті. Ця дівиця має якусь інформацію про Серену. Також вона хоче від мене п’ятдесят тисяч євро. Таких грошей у мене немає, і якби навіть і були, вона б все одно не отримала від мене нічого.