Розділ 9

Коли надії не виправдовують, люди брешуть в очі й підло поводяться, завдаючи як фізичний, так і душевний біль, складно знову комусь довіритися. Страшно відкрити комусь серце, оголити рани й таким чином стати доступним.

Довіра — як маленьке зернятко, задля якого підбирають якість ґрунту, вибирають місце для посадки, викопують лунку й садять його в землю. Поливають і доглядають за ним. Так же само й в почуттях. Вони повинні пройти певні випробування, зростати задля того, щоб довіру між людьми не могли зіпсувати ні ураган, ні шквальний вітер, ні час.

Лука пішов. А Серена, залишившись на самоті, відчула спустошення. Хотіла втекти звідси. Зникнути в один момент, щоб більше не мати змогу відчувати ніякі емоції і почуття. Борючись із цим бажанням, витерла сльози зі щік і, перевівши подих, поглянула в бік залу, з якої лунала музика та чутно було веселі голоси. Вона обіцяла брату бути сильною і терпеливою. Ну що ж, вона повинна це зробити не лише заради нього, але й заради себе також.

Повільно крокуючи коридором, чула не лише цокіт своїх підборів, але й те, як серце шалено билося в грудях. Ці два звуки ніби поєдналися й створювали свій особливий ритм. Піднявши підборіддя, зайшла до залу. Оглянувши людей та ловлячи на собі зацікавлені погляди гостей, широко всміхнулася. До неї відразу підійшла жінка, з якою випадково познайомилася в магазині білизни.

— Мене звати Синтія Блеквуд, — простягнула долоню. Серена кивнула й потиснула жінці руку.

— Приємно познайомитися, місіс Блеквуд.

— Ох, мила, я міс Блеквуд. І розлучена. І ніколи не пожаліла про це.

Серена, всміхнувшись, повернула голову й, зустрівшись поглядом із місіс Хантер, кивнула.

— Якщо шукаєш свого чоловіка, то він кудись пішов із Джорджією, — прошепотіла жінка. Серена, опустивши очі, відчула, як подих перехопило. — Ну що ж, доки містера Хантера немає поряд, і він не буде контролювати тебе, як той лев, пропоную трішки випити.

— Як той лев? Цікаве формулювання! — схилила голову набік і, поглянувши на жінку, легко усміхнулася.

— Та паршива гієна Джорджія Стенлі йому не пара. Лев завжди буде зі своєю левицею. Так що розслабся, красуне, і не давай поводу для пліток, — підморгнула. — І до речі, я власниця модельного агентства. А ти, Серено Хантер, маєш яскраву зовнішність. Раптом захочеш якихось змін у своєму житті, звертайся.

— Дякую за запрошення.

Доки Серена спілкувалася з гостями й удавала безтурботність, Ісаак і Джорджія стояли на терасі ресторану й розмовляли.

— Ісааку, будь ласка, дай нам шанс! — лагідно промовила жінка й провела долонею по його грудям. — Я помилилася. І дуже шкодую про це. Однак мої почуття до тебе ніколи не стануть іншими. Я все одно кохаю тебе.

Чоловік, скинувши її руку з грудей, спокійно промовив:

— Джорджіє, я ще раз повторюю, я одружений чоловік.

— Хто вона така, ця Серена? — надула губи. — Я ж знаю, що ти її не кохаєш. Так навіщо мучити себе й мене одночасно?

— Досить цього спектаклю, — закотив очі.

Жінка насупилася й, награно схлипнувши, дістала із сумки мобільний телефон.

— Ну що ж, я не хотіла тобі це показувати, коханий. Утім ти повинен дещо знати.

Джорджія показала фото Серени й Луки. Ісаак, взявши телефон з її рук, через кілька секунд голосно розреготався. Жінка, яка зраджувала його, через яку він отримав кулю, зараз намагається доказати, що теперішня дружина зраджує йому з найкращим другом. Світ перевернувся догори дриґом.

Джорджія стояла, як вкопана, і, не розуміючи його реакції, лише кліпала очима. Видаливши дані фото з фотогалереї і з корзини також, він віддав мобільний і, перевівши подих, вже серйозним тоном промовив:

— Твоя гра не удалася. І передай матері, що вечірку вона буде завершувати сама.

— Що? — фиркнула жінка й захитала головою. Провівши чоловіка поглядом, зарепетувала: — Ісааку, стій! Та дівка не підходить тобі!

Ісаак, скривившись від її останніх слів, стиснув кулаки. Він пішов із Джорджією і залишив Серену на самоті. Що він зараз відчував до жінки, в яку колись був закоханий? Нічого! У душі була порожнеча. І варто нарешті зрозуміти, що вона підступна маніпуляторка. Діставши телефон із внутрішньої кишені жакету, зателефонував водію. Зайшовши до залу, поглядом знайшов дружину. Вона стояла в колі жінок і про щось весело гомоніла. Підійшовши до Серени, обійняв її за талію і поцілував у скроню. Дівчина здригнулася й, поглянувши на нього, широко відкрила очі.

— Милі й прекрасні дами, дозвольте забрати свою дружину? — широко всміхнувся Ісаак.

Жінки загомоніли, і Серена, попрощавшись із ними, знову перевела погляд на Ісаака. Вона не розуміла його емоцій. Він ніби й мав спокійний вигляд, однак його напружені дотики говорили, що усередині в чоловіка кипіла лава.

Ісаак, продовжуючи тримати її за талію, підійшов до матері, яка стояла шокованою. Відступив від дружини й, поцілувавши неньку у верхівку, попрощався. Взяв дружину за руку, і вони вийшли з ресторану.

— Лука терміново відлетів в Акройд, — не дивлячись на Ісаака, прошепотіла.