Розділ 7

Сабін, поговоривши з братом, склала руки на грудях і почала кроками міряти кімнату. Хоча вона й була роздратованою, однак слова Луки, що в Серени все добре, трішки утихомирили її запал. Присівши на ліжко, закинула одну ногу й, прислонивши підборіддя на коліно, зателефонувала Камілі. Слухаючи гудки, обвела кімнату поглядом.

«Можливо, краще щось змінити в кімнаті задля того, щоб різні дурниці в голову не лізли?» — подумала Сабін і, почувши в слухавці голос Каміли, привіталася.

— Сабін? Я рада тебе чути!

— Я також, люба. Як ти?

— Все добре. Проходжу стажування в компанії містера Воррена.

— Це чудово! Камі, я в місті, можливо, зустрінемося?

Каміла на кілька секунд замовкла. Сабін зітхнула й швидко додала:

— Якщо ти не можеш, то можемо перенести зустріч.

— У мене скоро обідня перерва. Можемо зустрітися в парку неподалік офісу містера Воррена.

— Супер! — поглянула на годинник. — Скоро буду!

Почувши гавкіт за дверима, Сабін хмикнула й відчинила дверцята. У кімнату, як вихор, забіг Лорд. А слідом за ним забігла й місіс Джуд.

— Ох, малий пухнастий негідник! — склала руки по боках. — Я тобі не якась там молодуха, щоб бігати будинком.

Сабін, засміявшись, взяла песика на руки й поцілувала в мордочку.

— Моя люба місіс Джуд, будь ласка, не лайтесь на Лорда! — лагідно промовила й погладила пухнастого за вухо. — І дякую за смачний сніданок!

— Сабін, це все винне виховання! Артур розбещив цуценя!

— До речі, а де Артур? Я його сьогодні ще не бачила!

Місіс Джуд захитала головою і понуро відповіла:

— Після того, як трапилося лихо в порту, Лука подвоїв охорону. Артур і Лука постійно в роз’їздах. А я хвилююся за своїх хлопчиків.

— Я з балкону бачила одноповерховий будинок. Раніше його тут не було.

Місіс Джуд кивнула й, забравши Лорда з рук Сабін, промовила:

— Там живе охорона. Якщо чесно, вони досить підозрілі. І містер Лука наказав не заходити в той будинок.

Сабін вигнула брови й почала збиратися.

— І чим же вони такі підозрілі?

Лорд у цей час почав крутитися на руках у жінки. Вона поставила його на підлогу, і песик рвонув із кімнати. Місіс Джуд зітхнула.

— Бородаті бугаї вони. Ось що я можу про них сказати!

Сабін не стримала сміх. Жінка насупилася, і дівчина, стиснувши вуста, кивнула.

— Пішла я далі шукати пухнастого маленького засранця й кормити його!

Сабін, одягнувши короткий чорний жакет і спідницю-шорти, зробила високий хвіст. Діставши з тумби ключі від автівки, взяла сумку й телефон і вийшла з кімнати. Як і очікувала, чорний позашляховик охорони поїхав за нею.

Купивши дві кави, Сабін присіла на лавку в парку й стала чекати Камілу. Дівчина не забарилася.

— Як тобі працюється в IT компанії Воррена? — повільно йдучи парком, запитала Сабін і прижмурилася від яскравого сонця.

Каміла знизала плечима.

— Інколи буває важко. Однак це мій шанс і шанс сестри вирватися з бідності. Ми накопичуємо гроші, щоб переїхати в новий квартал подалі від місцевих банд.

— Ти молодець! — усміхнулася й надпила каву. — У тебе все обов’язково вдасться.

— А ти чому повернулася? — Каміла зупинилася. Сабін зітхнула й, відвернувшись, поглянула на озеро.

— Що тобі відомо про Серену? — не відповідаючи на питання Каміли, поглянула не неї.

— Справа в тому, що прокурор Блек перебуває під слідством! — Сабін округлила очі. Вона не знала новин про Блека. Каміла, зітхнувши, додала: — Серена так раптово зникла з міста. І ця новина про її шлюб із містером Хантером досить… дивна.

— Не те слово, що дивна! — закотила очі Сабін.

Протягом сорока п’яти хвилин дівчата гуляли парком, пили каву, їли круасани й розмовляли. Від Каміли Сабін дізналася, що батько Адама помер через рак. А Воррен став ще більш багатим та завидним женихом міста. Від такого формулювання Камі вона не стримала голосного фиркання. Також дізналася, що Пенелопу Мілз покинув хлопець. Ось від цієї новини Сабін щиро засміялась і її маленька злостива натура потішилася. Наостанок Каміла запросила її в клуб, в якому буде виступати сестра. Сабін спочатку подумала, чи доречним буде її похід у нічний клуб? Дівчина сказала, що клуб «Соло-Мія» викупив Езра Крістелла, і Сабі зрештою погодилася. Крістелла був хрещеним батьком Луки, тому подумала, що нічого поганого не трапиться, якщо вона туди разочок сходить.

Вже на самоті прогулюючись парком, почула, як хтось її кличе. Оглянувшись, побачила Джейкоба — регента Воррена. Чоловік повільно підійшов й, усміхнувшись, кивнув.

— Приємно вас бачити, міс Неро, — привітався і прискіпливо оглянув  її. — Як завжди неперевершено виглядаєте.

Сабін привіталася у відповідь і подякувала. І цей лукавий погляд карих очей їй зовсім не сподобався.

— Як поживаєте, містере Джейкобе? — натягнула на обличчя усмішку й, розвернувшись і не чекаючи його відповіді, повільно почала йти.