Розділ 6

Деколи нам доводиться грати в ту гру, правила якої можуть змінюватися щохвилинно. І в такому випадку діємо не лише інтуїтивно, але й часом і імпульсивно. Піддаємося почуттям, які раніше були невідомими. Керуємося емоціями й згораємо зсередини. До тла. Без усвідомлення, що назад дороги немає…

Серена, прокинувшись в обіймах Ісаака, кілька хвилин розглядала його. Довгі чорні вії, легка щетина, темне волосся, чуб якого спадав на чоло. Вона, щоб не розбудити чоловіка, обережно доторкнулася до волосся й прибрала його з чола. Як би не хотіла зізнаватися собі, однак розуміла, що її життя залежить тепер від Ісаака. І встановити довірливі взаємини в їхніх непростих стосунках було дуже важливо. Однак, через необізнаність у стосунках, рішучості ще бракувало.

Помітивши на його грудях шрам, піднялася на ліктях. Ісаак перевернувся на бік і, обійнявши Серену за спину, притиснув до себе.

— І довго ти будеш розглядати мене?

Ісаак розплющив очі. На його обличчі промайнула усмішка. Серена швидко закліпала й хотіла відсторонитися. Утім чоловік, провівши долонею по її спині, міцніше обійняв і прихилився чолом до її чола.

Нерішучість. Страх у поєднанні із бажанням. Межа, яку страшно було перетнути. Всі емоції, почуття ніби поєдналися в один клубок. Серена відчувала себе загубленою посеред бурхливого океану. І цей океан мав сині очі під довгими чорними віями.

Ісаак, провівши вустами по її обличчю, спустився нижче й поцілував у плече. Пальцями провів коло по оголеній спині й, повільно піднявшись вище, занурився рукою в її волосся. Відчуваючи насолоду від його дотиків, Серена голосно зітхнула й заплющила очі. Він забирав її останні сили, повільно ламав шипи, пробираючись до тіла, яке палало й бажало продовження. Він пришвидшував її серцебиття. Ставав адреналіном. Руйнував всі упередження і страхи. Перевернувши її на спину, поцілував у шию я прошепотів, щоб вона розплющила очі. Серена підкорилася його бархатному голосу. Глибоко вдихнувши, поклала руки на його плечі й зазирнула в глибокий синій океан. Ісаак примружився. Розглядаючи її збентежене обличчя, провів рукою по нозі, підіймаючи атласну сукню. Відчувши, як Серена затремтіла, зупинився. Схилившись донизу, прибрав руку з ноги й провів вустами по тому місці, де кілька секунд була його долоня. Вона важко задихала й вигнула спину.

— Не зупиняйся, — прошепотіла.

Ісаак вигнув брови й, піднявшись на ліктях, поглянув в її очі й промовив:

— Ти ще не готова, зеленоока.

Серена відчула сором за своє прохання. Відвернувшись, закрила долонями обличчя. Ісаак хмикнув і, прибравши її долоні з обличчя, додав:

— Пізнавати тебе — одна насолода.

— Ось такі твої уроки? — Серена поглянула на нього.

— Якщо не впевнена, то ніколи не піддавайся пристрасті. Вона пройде, залишивши по собі лише попіл.

Серена торкнулася його щоки й, поцілувавши, промовила:

— Якщо вже й ставати попелом, то лише удвох.

— Швидко вчишся, — чоловік, підморгнувши, піднявся з ліжка.

Після бурхливого ранку було важко стримувати свої емоції. Серена протягом сніданку весь час ловила зацікавлені погляди чоловіка й, відчуваючи, як спалахують її щоки, опускала очі. Натомість матір Ісаака Луїза, споглядаючи за Сереною, не стримувала свій скривлений вираз обличчя. Жінка у свої п’ятдесят років була дуже вишуканою, стрункою, з глибокими синіми очима й густим чорним волоссям. Про себе Серена відмітила, що Ісаак взяв від матері найкраще, а саме красу.

— Сину, так як ти плануєш відсвяткувати свій день народження? — обернулася до Ісаака.

Він знизав плечима й, поглянувши на Серену, відповів:

— У мене молода й гарна дружина. Думаю, щось придумаємо! — підморгнув, і Серена, всміхнувшись, кивнула.

— Ну що ж, якщо в тебе немає ніяких планів, то я і Джорджія уже все організували! — весело промовила місіс Луїза й, покликавши служницю, попрохала принести каву.

Ісаак переглянувся із Сереною. Дівчина, стиснувши вуста, поклала виделку на стіл. Вже й кусок у горло не ліз. За весь час сніданку матір Ісаака не звертала на неї уваги. Вона, звичайно, сприйняла її холодність спокійно, однак варто було пригадати Джорджію, як настрій миттєво зникнув.

Ісаак, відхилившись на спинку крісла, з-під лоба поглянув на матір і холодним тоном промовив:

— Сьогодні також приїздить мій товариш з Акройду. Я хотів влаштувати сімейний банкет, без зайвих людей! А ти вже все, як завжди, спланувала. І без мого відома!

Місіс Хантер широко всміхнулася й розвівши руками, промовила:

— Мій син достойний більшого, ніж… простачка й сімейний якийсь там бенкет!

Серена округлила очі від її слів. Жінка, мигцем поглянувши на неї, продовжила всміхатися.

— Я щось не так сказала, що ви так напружилися, Серено?

— Ваш син дійсно вартий більшого, місіс Хантер! — кивнула Серена. — І якщо він забажає провести цей день не в колі родини, то я підтримаю його.

— Дуже мило, любонько, — хмикнула місіс Луїза.

— А зараз, пробачте, але мені потрібно йти! — Серена поглянула на Ісаака, і він кивнув.