Розділ 5

Рейс Сабін затримувався через погодні умови. Протягом дня лив дощ, а на вечір розпочалася шквальна гроза. Вона сиділа в аеропорту й крутила телефон у руках. Коли він завібрував, Сабін поглянула на екран. Телефонував Лука. Піднявши слухавку, відразу почула його розгніваний голос.

— Сабін, ти що надумала? Негайно повертайся додому!

— Так я і повертаюся додому.

Вона, озирнувшись, обвела поглядом залу. Дітвора тулилися до батьків. Закохані пари обіймалися. Деякі сиділи в ноутбуках, а дехто читав книгу. У залі панувала своя атмосфера. Очікування, метушня, спокій. Одні люди нервово поглядали на табло, інші, голосно розмовляючи по телефону, з кимось сварилися. Сабін піймала себе на думці, що довкола все здавалося неважливим і не викликало емоцій. І навіть телефонний дзвінок брата вона сприйняла холоднокровно.

— Я всі сили приложив на те, щоб ти поїхали з Акройду. Купив тобі квартиру. Оплатив за перший рік навчання…

— І за турботу я тобі завжди буду дякувати! Навчання я не покину, не хвилюйся. Однак саме під час нашої розмови я сиджу в аеропорту й чекаю свій рейс. І ти мене не переконаєш. Карткою, яку ти мені дав, я не розраховувалася. Тому я навіть не буду запитувати, як ти дізнався, що я збираюся повернутися.

Сабін почула, як Лука зітхнув у слухавку.

— Я не зможу тебе зустріти. Сьогодні прилетів у Каррен-Стоун.

Коли Сабін почула про Каррен-Стоун, її губи вигнулися в кривій посмішці.

— Ну що ж, тоді передавай привіт Серені.

Почувши, що польоти відновили, Сабін вимкнула мобільний телефон і не дослухала брата. Взявши сумку й валізу, стиснула в руках телефон. Крокуючи по залу й оминаючи перехожих, вона відчувала спустошення. Можливо, дії і слова Тобіаса на неї так вплинули. А можливо, це лише була втома через літні навчання на курсах. Або образа, яка викликана мовчанням Серени про одруження.

Чомусь саме новину про подругу вона сприйняла неоднозначно… Тяжко було пояснити свої відчуття. І внутрішнє занепокоєння за Серену було поєднане з гірким почуттям образи.  

У літаку, варто було заплющити очі, як Сабін відразу занурилася в сон і спала до самого приземлення в аеропорту Акройда. Забравши свій багаж, вийшла з аеропорту й очікувала Артура або навіть водія Логана. Однак, побачивши Адама Воррена, зупинилася, через що здійснила штовханину на виходу. Відійшовши вбік, оглянулася. Ну не може бути такого, що Воррен приїхав за нею?! Мабуть, когось зустрічає в аеропорту й це лише випадок, що він приїхав саме тоді, коли вона прилетіла. Зітхнувши, поправила на плечі сумку й дістала мобільний телефон. Увімкнувши його, побачила повідомлення від брата.

«Значить так, Сабін, через те, що ти повернулася в Акройд, тебе чекає сувора розмова після мого повернення. Те, що ти не знала про Серену й Ісаака —  на це була вагома причина й нічого дутися. Адже впевнений, що ти дуєшся й ображена! В аеропорту тебе зустріне Адам Воррен. Це я йому зателефонував! І не запитуй, чому саме він! Міцно обіймаю, діаманте!»

Сабін, піднявши голову, побачила, як до неї наближався Адам. Змірявши чоловіка поглядом, не могла стримати усмішку на обличчі. Він був одягнутий у чорний гольф із горловиною і темні джинси. Як завжди ідеальний і звабливий. Адам зупинився на відстані одного кроку, і Сабін, піднявши голову, промовила:

— От чого я точно не очікувала, так це побачити вас, містере Воррене!

Адам усміхнувся. У його сіро-зелених очах стовідсотково грали бісики. Прискіпливо оглянувши дівчину, схилив голову набік. І, не відводячи погляду від її блакитних, небесного кольору очей, торкнувся до волосся й відвів локон за вухо. Від його дотику вона злегка всміхнулася. Відчувши сироти, які виступили на тілі, Сабін глибоко вдихнула й інстинктивно закусила нижню губу.

— Ми знову перейшли на ви? — вигнув брови. — Варто цей момент узгодити!

Сабін знизала плечима. Воррен забрав у неї багаж, і вона пішла слідом за ним. Ще раз змірявши чоловіка поглядом, спотикнулася й ледве не впала на землю. Вилаявшись, зупинилася й прибрала з обличчя локони, які розтріпалися з коси. Адам оглянувся.

— Що трапилося?

— Нічого, — розвела руками.

«Просто задивилася на твою апетитну п’яту точку!» — подумала.

Воррен, відчинивши багажник, поклав валізу. Побачивши, що Сабін вже сиділа в салоні, хмикнув.

— Навіть не дала побути мені ще трішки джентльменом! — сівши в машину, обернувся до Сабін.

— Навіть не буду запитувати, чому Лука зателефонував саме тобі! — поглянула на Адама й схилила голову набік.

Воррен прижмурився. Його очі сковзнули по обличчю Сабін. Зупинивши свій погляд на дівочій шиї, промовив:

— Лука просто довіряє мені!                                                         

Сабін голосно фиркнула й, сівши рівно, закинула косу набік.

— Я рада, що у вас такі довірливі стосунки! — скинула куртку й, обернувшись, поклала її на заднє сидіння.

— У твоєму голосі пролунала нотка агресії! — виїхав із паркувального місця й мигцем зиркнув на Сабін.

— Тобі це здалося! Просто останні дні були тяжкими! — поглянувши у вікно, зітхнула й подумки додала: «Ну, привіт, місто грішних душ!»