Розділ 4

Серена одягнула легкий зелений сарафан-міді й, взувши босоніжки, поглянула на себе в дзеркало. Взявши локони по бокам, нашвидкуруч сплела дві косички й закріпила їх невидимками. Фарбувати вії вона й так не збиралася, адже вони в неї від природи довгі й чорні, тому нафарбувала лише губи нюдовою помадою. Все одно чогось не вистачало! Ох, точно… каблучки. Вона поспіхом почала її шукати й не почула, як двері в кімнаті відчинилися.

— Щось втратила?

Почувши голос Ісаака, оглянула й знизала плечима.

— Так, я дещо… шукаю. Почекай мене у вітальні. Я скоро спущуся!

Серена відвернувшись, нахмурилася.

«Куди ж я поклала каблучку? От, дурепа!»

Ісаак підійшов до Серени й провів долонею по довжині волосся. Відмітив, що на цей раз вона не тремтіла. Витягнувши каблучку з кишені, простягнув її. У дзеркалі їхні погляди зустрілися. Серена, округливши очі, навіть не знала, що й сказати.

— Можливо, цю річ шукаєш?

Відчувши, як її ліве око почало нервово сіпатися, стиснула вуста й, обернувшись, кивнула.

— Томас приніс мені каблучку. Сказав, що ти її зняла, щоб не забруднити землею.

— Я зовсім забула про неї, — винувато промовила Серена.

Ісаак вигнув брови. Взявши її праву руку, одягнув каблучку на безіменний палець.

— А тепер ходімо снідати.

Серена, поглянувши на каблучку, зітхнула. Поспішаючи за чоловіком, запитала:

— Ти не ображаєшся на мене?

Ісаак зупинився, і вона врізалася в його спину. Повернувши голову, чоловік промовив:

— А повинен? Ти як думаєш?

— Думаю, що тобі було… неприємно. Або байдуже!

— От і сама можеш вибрати з двох припущень мої справжні почуття!

Серена на мить заплющила очі й захитала головою. От як можна бути такою… забудькуватою?

Після сніданку, як і говорив Ісаак, вони поїхали в місто. Від маєтку до центру було їхати близько сорока хвилин. І за цей час у салоні панувала тиша. Серена лише мигцем поглядала на чоловіка. Він був напрочуд спокійним, а вона відчувала себе винною. Не втримавшись, обернулася до чоловіка.

— Ісааку, ну скажи хоча б щось. Я правда не розумію, як мені поводитися поряд із тобою. І те, що я забула про каблучку, це — неперевершено дурно.

— Ти відчуваєш себе дурною? — не дивлячись на неї, спокійно запитав.

— У даній ситуації саме такою я себе й відчуваю, — кивнула.

Ісаак голосно розсміявся й, зупинивши автівку на узбіччі, продовжував реготати ще кілька секунд. Серена перебувала в сум’ятті. Не відводячи погляду від чоловіка, лише кусала губи. І через свої дії на вустах не залишилося губної помади.

Чоловік, перевівши подих, поглянув на Серену.

— Ця губна помада тобі не пасувала!

— Що? — не второпала й захитала головою.

Ісаак, усміхнувшись, схилився ближче до Серени й промовив:

— По-перше, ту губну помаду я сам викину в смітник. Хочу бачити на твоїх вустах яскравий колір.

Вона, провівши очима по його обличчю, кивнула.

— По-друге, я не ображаюся! — Ісаак нахилився ще ближче, і тепер вони відчували дотик вуст один одного. — Однак, знову повторюю, будь більш обачливою. Ось така маленька твоя забудькуватість може призвести до того, що наступного разу відсутність каблучки на твоїй руці помітить хтось інший. А люди люблять пліткувати.

Ісаак відсторонився, і Серена глибоко вдихнула. З її грудей вирвалося зітхання.

— Ти мене розсмішила. Твоя наївність і щирість інколи бувають такими милими.

Ісаак завів двигун, і машина плавно виїхала з узбіччя на дорогу. Серена рівно сіла й, відвернувшись до вікна, всміхнулася. Пригадавши їхній перший поцілунок під дощем, відчула, як обличчя спалахнуло й навіть тіло відреагувало сиротами.

Наступні кілька годин, проведені з Ісааком, стали напрочуд емоційним. І похід по магазинам завершився тим, що Серена, коли поряд не було нікого з працівників магазину, почала сперечатися із чоловіком і говорити, що їй не потрібні всі ці речі та взуття й вони дорогі. Він лише посміявся й, захитавши головою, взяв її за руку, і вони направилися на касу. Коли Ісаак оплатив всі покупки, адміністратор, зміряючи поглядом Серену, фальшиво всміхнулася й промовила:

— Містере Хантере, всі речі будуть негайно відправлені за вашою адресою! Також наш бренд розвиває новий напрямок, а саме надає послуги в сфері краси, в якому ваша мила… гм… дівчина, зможе…

— Серена мені не дівчина, а дружина! — Ісаак поглянув з-під лоба на адміністратора. — І вона й так гарна, без ваших салонів.

Серена, поглянувши на чоловіка, не стримала усмішки.

— Ну що ж, тоді, можливо, вашій дружині підійде зміна зачіски?

— Дякую, пані, за пропозицію. Я обов’язково подумаю над зміною зачіски! — швидко промовила Серена.

Вийшовши з магазину, Ісаак строго промовив: