Розділ 3

Серена прокинулася посеред ночі від грому. Відчувши холодний порив вітру в кімнаті, оглянулася. Вікно було відчиненим, і занавіски тріпотіли туди-сюди. Вона піднялася з ліжка й, обійшовши диван, схилилася й натягнула ковдру на Ісаака. Чоловік перевернувся на спину, і Серена різко відсторонилася. Обернувшись, піднялася на пальчиках і хотіла закрити вікно. Кілька секунд вовтузилася із защіпкою і не могла зачинити. Почувши скрип підлоги, оглянулася й вткнулася чолом у груди Ісаака.

— Я не можу зачинити вікно, — прошепотіла й, відхиливши голову, насмілилася поглянути на чоловіка.

Ісаак огледів дівчину й примружився. Від спалаху блискавиці його очі стали темними. Ніби всю блакить забрала ніч.

— Давай я допоможу, — беземоційно промовив Ісаак.

Серена, не відводячи від нього погляду, кивнула.

— Пробач, якщо розбудила, — поклала лікті на підвіконня.

Ісаак, зачинивши вікно, схилив голову. Поцілувавши її у верхівку, промовив:

— Не вибачайся. Я все одно не спав.

Серена глибоко вдихнула, вбираючи в себе його мускатний запах. Дозволяючи залишитися на шкірі невидимим слідом. Вони дивилися одне на одного, ніби заново вивчали риси обличчя. Закарбовували в пам’яті кожну емоцію. Обоє тонули в поглядах. Обоє бажали більшого. І ці відчуття були приреченими. Адже в обох була межа, за яку було страшно переходити. Ісаак не хотів, щоб фізичне бажання пізнати дівчину стало його роковою помилкою. Він дорослий чоловік, який вміє контролювати свої бажання. Чи до появи в його житті Серени думав, що вмів?

Серена, своєю чергою, боялася нових почуттів, які опанувати було дуже складно. Вона раніше ні до кого не відчувала такого сильного фізичного й душевного потягу, адже на свій молодий вік ще не знала, як це — бути коханою та бажаною.

Ісаак бачив у прекрасних зелених очах сумніви. Бачив, як тремтіли її губи. Відчував, як її тендітне тіло було напруженим. Однак вона все одно не відводила від нього погляду. Ісаак, заплющивши очі, відступив убік. У цих складних стосунках він повинен навчати й оберігати. І попри те, що через його жагу до грошей вони стали заручниками ситуації, він зобов’язаний стримувати свої емоції й бажання. Почувши, як дівчина голосно вдихнула, розплющив очі. Вона тримала руку на грудях і, поглянувши на Ісаака, тихо промовила:

— Дякую.

Коли пролунав сильний гуркіт грому, вона стрепенулася й відійшла від вікна.

— Ну все, зеленоока, мерщій у ліжко!

Серена схилила голову й усміхнулася. Мигцем поглянувши на чоловіка, зробила крок і, зачепившись за пуфик, впала на підлогу. Ісаак не стримав смішок. Серена зойкнула й, перевернувшись на спину, піднялася на ліктях.

— Взагалі не смішно, — ледве стримуючи свій сміх, пробурмотіла.

Ісаак підійшов до неї і, схилившись, обережно підняв на руки. Серена осмикнула атласну суконьку й подивилася на чоловіка. Поклавши долоню йому на плече, потягнулася й поцілувала в щоку. Чоловік біля ліжка зупинився й, нахмурившись, поглянув на Серену й запитав:

— Ну й навіщо ти це зробила?

Його голос пролунав суворо. Вона швидко закліпала й, обвивши руками його за шию, зіскочила з рук й, опинившись на ліжку, присіла.

— Поцілунок у щоку — це лише маленька вдячність.

Ісаак навис над нею. Серена швидко накрилася простирадлом і затамувала подих. Чоловік, схилившись, поклав руки по боках і, провівши носом по її шоці, відчув, як вона затремтіла. Вдихнувши на повні груди її квітковий запах тіла, поцілував у щоку й промовив:

— Це було дуже мило. Однак будь обачною з такою маленькою вдячністю. Я ж не сталевий.

Серена, для повного здивування Ісаака, підігнула ноги й, піднявши його ліву руку, перекотилася й вмостилася в ліжку. Закутавшись по саму шию простирадлом, промовила:

— Добраніч, Ісааку!

Чоловік вирівнявся й кивнув. Серена, провівши його поглядом, перевернулася набік і, заплющивши очі, подумала: «Сестричко, як же мені потрібно, щоб ти була поряд!» З думкою про Сабін вона й заснула…

Сабін довгий час крутилася в ліжку й не могла заснути. Поглянула на годинник: була третя година ночі. Вона весь час думала про подругу й Луку. Думала, як там матір. І чому вона не відповідає на телефонні дзвінки. Подумала про Адама Воррена й те, як би хотіла побачити його знову. Образи рідних та близьких людей весь час крутилися в її голові. Вони ніби створювали одну картину, утім, вона доки не могла зрозуміти, яку саме. Чогось не вистачало в цьому пазлі. Чогось дуже важливого. Не маючи змоги заснути, піднялася з ліжка й, ввімкнувши світло, відкрила ноутбук і почала переглядати авіарейси до Акройду. Знайшовши одне вільне місце, виліт повинен відбутися завтра з аеропорту Кембридж, а якщо точніше, то сьогодні увечері, промовила:

— Ну що ж, я повертаюся!

З відчуттям полегшення, вимкнула ноутбук і світло й повернулася в ліжко. Зручно вмостившись набік, заплющила очі й не помітила, як сон поглинув її.

Серена прокинулася з криком і сльозами на щоках. Їй знову приснився батько, тобто прокурор Блек, і те, як вона тікала від нього. Захитавши головою, щоб сон скоріше пройшов, вдихнула на повні груди й, видихнувши, піднялася з ліжка й поглянула на диван. Він був складеним. Розвернувшись, пішла у ванну кімнату. Відчинивши двері й побачивши Ісаака, який стояв навпроти дзеркала й був обмотаним рушником на стегнах, ахнула й закрила долонями обличчя.