Розділ 2

Вибір! Чи він дійсно є? Чи це лише наша уява й примітивна думка, що ми самі обираємо собі долю й свій шлях?

Ми зустрічаємо на своєму шляху різних людей. Хтось намагається весь час впливати на нас і постійно маніпулюють під маскою доброчесності. Інші, навпаки — удають лише дружбу, а насправді готові кинути ніж у спину. Однак є і ті люди, які під маскою байдужості насправді піклуються про нас. Такі люди просто не вміють або просто не хочуть показувати емоції і почуття. Однак вони все одно завжди поряд із нами не лише в радості, але й у горі.

Пройшло два місяці, шістдесят два дні, одна тисяча чотириста шістдесят одна година, як Серена жила в маєтку Хантера. Ні, вона не рахувала дні й години. Вона намагалася спокійно жити. Однак і цей спокій був лише примарним. Кожний раз вона змушена була брехати родині Ісаака й удавати безтурботність і кохання. Ці відчуття гнітили. Розум говорив, що це погубить її. Гра в почуття може спопелити. А от серце… наївне серце хотіло вірити в диво.

Одного разу Серена сказала, що якщо Ісаак набридне їй, то вона продасть каблучку й втече. Ісаак оцінив жарт. Посміявся, а потім серйозним тоном промовив, що все одно знайде її, куди б вона не втекла. От як можна було зрозуміти чоловіка? Чи не стане цей маєток її новою в’язницею, а Ісаак тим, через кого її серце розіб’ється на малесенькі уламки? І вороття вже не буде.

Для всіх Серена була дружиною Ісаака. І навіть змінила в паспорті прізвище на «Хантер». Так потрібно було. Лише чотири слова, які вона повторювала, намагаючись таким чином обманути себе.

Як далеко зайде їхня брехня? І які будуть наслідки? Вона не знала. Бажання втекти від батька було настільки сильним, що вона зрештою погодилася на умови Хантера й насмілилася поговорити з Лукою. Правда виявилася ще більш болючою, ніж вона очікувала. Лука вбив батька Генрі. Вона знала цю історію, але слухати це від нього було дуже складно. Матір Евелін перебуває в лікарні. Сабін не знає, що вона її рідна сестра. І Лука весь цей час несе тягар родинної таємниці. А тепер і вона змушена всіх обманювати. І триматися подалі від Сабін. Від тієї, яку любила всім серцем і душею.

Брехня як павутина охоплювала її життя й розросталася.

— Ти ігноруєш Сабін!

Голос Ісаака вивів Серену з роздумів. Вона, не оглядаючись, запитала:

— Звідки знаєш?

— Чому?

— Питання на питання.

— Я перший задав!

Серена зітхнула. Посадивши в саду ще один сорт троянд, вона оглянулася. Ісаак схилив голову набік. Серена оглянула чоловіка. Він був одягнутий у чорну сорочку й класичні брюки. Завжди впевнений у собі. Завжди ідеальний. А його насичені блакитні очі — ніби океан. Такі ж самі таємничі, і ніколи не знаєш, коли настане шторм.

«У такого чоловіка, як Ісаак Хантер, можна легко закохатися!» — подумала й, відвернувшись, прошепотіла:

— І що я скажу Сабін? Я твоя сестра? Як би не хотіла, але доки не можу. Я дала слово Луці.

— Ти також ігноруєш і Луку.                                 

Серена знизала плечима. Не хотіла ділитися з ним своїми душевними хвилюваннями й роздумами.

— Коли знову в гості приїде моя матір, спробуй ще раз удати, що ти щаслива. І не здригайся, коли я торкаюся тебе.

Ісаак побачив, як до них наближався садівник, п’ятдесятилітній чоловік Томас, і махнув йому рукою. Чоловік кивнув і, розвернувшись, пішов.

— Це все?

Ісаак зітхнув.

— Чому ти така постійно напружена? Що тобі не вистачає? Ти маєш свободу вибору. Але й цим не хочеш скористатися. І навіть ще й досі не обрала університет.

— Можливо, тому, що я не така, як ти? — продовжила копирсатися в землі. — Тобі ця брехня лише на користь. Ти отримав за мене гроші. Отримав металургійний завод у Акройді. А мені чомусь ця свобода, про яку ти говориш, як кістка в горлі. Тому дай мені, будь ласка, час хоча б звикнути до тебе. Я багато не прошу.

— Ми підписали контракт…

— Наш шлюб лише фіктивний, — здригнулася, й Ісаак, помітивши це, глибоко вдихнув.

— Гаразд, що ти хочеш змінити?

Серена підняла голову й скинула рукавички. Хантер подав їй руку, і вона поклала свою маленьку долоню.

— Тоді поговоримо відверто! — стала навпроти чоловіка й смикнула руку.

— Я дав тобі два місяці, щоб ти змогла звикнути до нового життя. Тепер дуже цікаво, що ти мені скажеш! — примружився й не відпустив її долоню. — Що ти там собі вже надумала?!

— Надумала? Можливо, я не в тому становищі, однак я мала право дізнатися про твою кохану дівчину Джорджію! — емоційно вигукнула й висмикнула руку.

— Вона моя колишня, — байдуже промовив і закотив очі.

— Дивно, адже Джорджія так не вважає! Коли вона приїздила з твоєю матір’ю, то поводила себе, як хазяйка маєтку. Роздавала накази місіс Вейн. Крутила перед тобою своєю дупою. Фальшиво усміхалася. Навіть намагалася до твого волосся торкнутися. А тобі було ок. Я бачила, що тебе це влаштовувало.

Серена видихнула. Як не намагалася, однак не стримала свої емоції і вперше відверто показала їх.