Єднання сердець

Чи чули ви коли-небудь про таку річ як «вікно Овертона»? Здавалося б елементарне явище, про яке знає кожен, але яке досі не має наукового обґрунтування. Його суть полягає в тому, що суспільство не приймає радикальних змін, усіляко їм пручається, намагаючись залишати все як є зараз. Аби подолати цю перепону людям слід запропонувати проміжний варіант, який не вносив би до життя громади кардинальних змін. По тому як сплине деякий час, люди вже вважатимуть, ніби теперішній стан справ є нормою і так було завжди. І саме тоді слід робити наступний крок у напрямку до пункту призначення, допоки та сама божевільна, ультра радикальна і попросту безглузда ідея не стане тією нормою, яка «була завжди». У такий спосіб свого часу до влади у Німеччині прийшов Гітлер. У такий спосіб більша частина вільного світу докотилась до легалізації одностатевих шлюбів. У такий спосіб сталась та катастрофа, про яку я й хотів би вам розповісти.

Важко сказати, де й коли це розпочалось. Глобалізація вже у ті часи досягла досить великих масштабів, аби про час і місце походження технології було проблематично говорити. Так чи інакше, гадаю, відправним пунктом нашої історії можна назвати день, коли по телебаченню передали, що вчені однієї японської лабораторії виявили спосіб збуджувати ділянку кори головного мозку, яка відповідає за довготривалу пам’ять, що дозволило б людині пригадувати події, що з нею стались десятки років тому. То був лише двохвилинний сюжет у новинах, які бувають ледь не щодня, а забуваються впродовж найближчої години. Щось на кшталт повідомлення про астероїд, що пролетів на якійсь відстані до Землі або новини про винайдення їстівних пакетів для продуктів. Дурничка, яка стала першою кісточкою доміно.

Минав час і повідомлення про досягнення у сфері впливу на людський мозок все частіше стали з’являтись у заголовках великих ЗМІ: «Вчені Нової Зеландії знайшли спосіб, як ефективніше впливати на клітини головного мозку, що відповідають за довготривалу пам’ять», «Європейська лабораторія виявила ділянку мозку, що відповідає за взаємодію тривалої та короткочасної пам’яті», «Американська група дослідників відкрила спосіб одночасно активувати довготривалу та короткочасну пам’ять», «Міжнародний дослідницький центр знайшов спосіб збільшити об’єм довготривалої пам’яті мозку на 5%». Тоді все це нікого не лякало, навпаки, звідусіль лунали оди шани людському генію. На дослідників сипались Нобелівські премії, їх відкриттям присвячувались документальні фільми, провідні інформаційні агенції світу шпальтами писали про чергове відкриття у новітній галузі науки. Справжньою сенсацією стала звістка про те, що черговій групі дослідників вдалось завантажити інформацію з пам’яті людини на цифровий носій. Втім невдовзі сенсація обернулась розчаруванням, адже жоден комп’ютер у світі не міг правильно розшифрувати отриману інформацію, перетворивши її у відео-, аудіо- або принаймні текстовий формат. Чи це було розчаруванням? Так. Чи це було непередбачуваним? Ні. Комп’ютер, яким би потужним, і на якій архітектурі він не був би побудований завжди був, як би це не заперечували, цілковитою протилежністю людини. А вірніш її доповненням, яке мало виконувати функції, що були незвичними для мозку (як не як, два мільйони років еволюції минули без потреби вирішувати системи рівнянь), а не основні його функції. Так чи інакше, почались численні спроби знайти спосіб розшифрувати скачані дані на комп’ютері. Важко сказати, чи корисними були всі ті спроби, які нині видаються жалюгідними, однак з повною впевненістю можна стверджувати, що якби тоді та божевільна спроба досягла своєї мети, цієї історії могло б і не бути або ж вона мала б зовсім інше продовження…

Як би там не було, але спроби тривали. Минали роки, всесвітній захват під дією тиші з боку дослідників дедалі більше згасав і, здавалося, увага всього світу назавжди перекинулась на черговий воєнний конфлікт, який загрожував перерости у глобальну війну. Однак те, що мало статись, зрештою сталось.

Вивчаючи закони природи, ми дізнаємось дивовижні речі про оточуючий нас світ. Ми бачимо, наскільки дивовижні речі можуть робити сполуки найрізноманітніших речовин та елементів. Однак водночас ми помічаємо, що з багатьма речами можуть взаємодіяти лише подібні до них. Лише в тварин одного, або принаймні генетично наближеного, виду можуть бути нащадки. Лише спільнота може досягати того, що самотужки індивід ніколи не зміг би. Лише комп’ютер може переграти комп’ютер у шахи і лише людина може зрозуміти людину. Приблизно до таких висновків дійшли вчені, які після ряду невдач вирішили переглянути підходи до вирішення поставленої задачі.

Трохи згодом світ сколихне новина про винайдення технології передачі спогадів від людини до людини. Сенсація, диво, відкриття століття – приблизно такими словами починались заголовки усіх статей, випусків новин та інтернет-дописів того дня. Відтепер люди могли обмінюватись спогадами про себе з іншими не говорячи ні слова. Технологія швидко отримала назву «Антанта»(від грецької – «розуміння сердець») і пішла у широкий комерційний застосунок. Назва, попри те, що нагадувала про союз часів Першої світової, більш ніж відповідала ефекту від застосування технології. Коли дві людини обмінювались спогадами, вони в одну мить проживали все життя іншого в найдрібніших та найяскравіших деталях. Їм ставали зрозумілими причини вчинків того, чиї спогади вони проживають. У цю саму мить вони ніби мінялись особистостями, проживаючи всі події як свої власні. За допомогою «Антанти» вирішувались особисті конфлікти, розірвані колись сім’ї знову єднались. Згодом деякі держави почали використовувати «Антанту» у пенітенціарній системі, аби злочинці відчули все те, що пережила їх жертва. Так технологія почала проникати в усі державні органи усіх провідних держав світу. З її допомогою долалась корупція і падав рівень злочинності, зникала агресія та ненависть на етнічному, класовому, расовому та релігійному ґрунті. Ліберали усього світу тріумфували. Спекулюючи на якнайширшому використанні «Антанти» в усіх сферах життя, вони перемагали з вражаючою перевагою навіть у найконсервативніших країнах. Глобалізація почала зростати у геометричній прогресії. Рівень злочинності у світі падав щороку до небачено низьких показників, поступово почали згасати воєнні конфлікти, учасники яких попри заборони командирів все одно користувались «Антантою».